Про студію вчителів-українознавців

Останні літні дні… Вже жовте листя кружляє над моїм рідним містом і падає під ноги…Я йду по алеї бульвару Тараса Шевченка, а думки ще і ще раз повертають мене в аудиторію Київського університету ім. Б.Грінченка, де щойно закінчилася традиційна серпнева студія вчителів українознавства м.Києва під назвою «Українознавство в контексті розвитку сучасної освіти».
Ця спільна з Науково-дослідним інститутом українознавства студія  довела те, що практичний досвід нашого учительства, поєднаний з теоретичним підґрунтям, створює міцний фундамент такої потрібної для всіх нас  науки, як українознавство, особливо сьогодні, коли, за словами однієї вчительки, «…Україні бракує свідомих українців, а допомогти українцям полюбити себе в Україні, на своїй землі, бути гордим за причетність до творення держави потрібно ще зі шкільної лави, …допомогти дитині сформуватися свідомим українцем зобов’язана українська школа».
Учасники студії дізналися про хід підготовки до Міжнародного конгресу «Українська освіта у світовому просторі», про напрямки його роботи. Вчителі  українознавства  були запрошені  до активної співпраці в роботі конгресу. Не залишилися без обговорення і підсумки Всеукраїнського учнівського  конкурсу з українознавства, організованого В. Крижанівською, який проходив у квітні 2006 р. в Науково-дослідному інституті українознавства під патронатом директора інституту, академіка, професора Петра Петровича Кононенка. Вчителі-українознавці були приємно зворушені новим фундаментальним виданням П. Кононенка, яке так усі чекали, – підручником «Українознавство» та книжкою «Люблю Україну, бо вона моя» (керівник проекту Б.Жебровський, укладач В.Крижанівська).
Не менш  цікавою була розповідь про те, що у рамках ІV Світового форуму українців відбулося відвідання святої для кожного свідомого українця землі, яка стала ключем до розуміння прадавності наших коренів, – Трипілля. Делегати з різних країн світу і співробітники Науково-дослідного інституту українознавства побували на нових розкопках у с. Стайки Кагарлицького району Київської області. Нещодавно при розробці глиноземного кар’єру там було віднайдено багатошарове поселення, найдавніші культурні пласти якого можна віднести до IV – II тис. до н.е., середні пласти свідчать про наявність житла ХІ – ХII ст., а верхній пласт є похованням періоду ХVІІ ст.
Відвідання Трипілля та нових розкопок, споглядання неосяжних просторів з Дніпрових круч – все це дало величезний заряд духовної енергії, насичувало відчуттям єдності з нашими пращурами. Добре було б, якби всі вчителі українознавства  разом зі своїми учнями могли  відвідати цю прадавню землю, пройтись залами Київського обласного археологічного музею (с. Трипілля), відвідати музей «Прадавня Аратта-Україна» трипільської археологічної культури – приватний музей, в якому зібрано більше 2 тисяч унікальних експонатів, що пов’язують трипільську цивілізацію держави Аратта із сьогоденням.
По закінченні екскурсії у столичному Будинку вчителя за участю директора Науково-дослідного інституту українознавства, академіка, професора П. Кононенка, в.о. начальника Головного управління освіти Київської міської держадміністрації Горюнової В.З., учасників ІV Світового форуму українців та співробітників НДІУ відбувся «круглий стіл» на тему  «Трипільська цивілізація і сучасна освіта». У рамках його відбулася презентація книжки В.Нечепи «В рокотанні-риданні бандур», присвяченої 100-річчю створення сучасної української концертної бандури.
«Нам пора для України жити!» – цими словами  видатного українського поета Івана Франка розпочала свій виступ учителька українознавства Українського гуманітарного ліцею Київського національного університету імені Тараса Шевченка Ірина Головай. З піднесенням вона розповіла про свої дослідження творчості велетня українського духу Івана Франка, 150-річний ювілей якого ми відзначаємо цього року. Багато з його думок залишаються актуальними й понині, а один з творів «Не пора» став гімном відродження української національної ідеї. І. Головай запропонувала вчителям заспівати цей гімн разом з учнями, щоб укорінилося в людській свідомості переконання, що пора для України жити!
На студії виступили вчителі українознавства ЗНЗ № 73 Голубок О.В. (ЗНЗ № 73) та Грома Л.С. (ЗНЗ № 184), які розповіли про свою роботу, поділилися найкращими здобутками. Педагог-організатор Лавренчук Т.С. (ЗНЗ № 273) розповіла про роль виховної роботи, про той великий потенціал, який закладений в українознавстві, і його значення для  розвитку в учнів національної гордості та самосвідомості.
Але йшлося не тільки про позитивне. Вчителі стурбовані тим, що в документаційному забезпеченні ЗНЗ існує ще явний парадокс: у класних журналах і табелях учнів поряд з назвою предмета «Українська мова» стоїть назва предмета «Рідна мова». То виходить, що українська мова не є рідною?  Вчителі вважають, що слід звернути на це увагу перевіряючим класні журнали з управлінь освіти як районних, так і міських.
Вчителі висловили побажання про збільшення годин з української літератури у старших класах, бо на сьогодні 2 години на тиждень – замало. Стурбовані вони й тим, що програма з історії не узгоджена з вивченням літературного процесу на уроках української літератури, що в ній дуже мало відведено годин на вивчення тем «Київська Русь» та «Козаччина».
Вчителі українознавства до цього часу ніяк не можуть зрозуміти, чому керівниками загальноосвітніх навчальних закладів не виконується Постанова Кабінету Міністрів від 5 серпня 1998 року, згідно з якою українознавство є обов’язковим предметом інваріативної частини базового змісту освіти і  мало бути включене в навчально-виховний процес усіх типів освітніх закладів з 1 вересня 2001 р. Адже ніхто не відміняв наказ № 32 Міністерства освіти і науки України від 24 лютого 1997 р. «Про вивчення інтегративного курсу «Українознавство» у закладах освіти з 1 по 11 клас».
У виступах наголошувалося, що постала нагальна потреба створення підручників з українознавства окремо для середніх та старших класів ЗНЗ.
А як можна готувати з учнями науково-дослідні роботи з проблем українознавства, коли в Київській Малій академії наук відсутня секція українознавства?
Більшість учителів українознавства висловили бажання взяти участь у тематичних семінарах і прослухати лекції з концентрів «Україна – держава», «Україна – політика» на базі НДІУ.
На обговорення були винесені пропозиції про складання іспиту з українознавства всіма державними службовцями та про обов’язкове введення державного іспиту з цього предмета в загальноосвітніх навчальних закладах.
Виступи учасників студії засвідчили, що наше вчительство помалу починає пробуджуватися і замислюватися над тим, що наші учні у майбутньому повинні стати не тільки добрими фахівцями з математики, фізики, економіки, правознавства, а, перш за все, мають бути патріотами своєї країни, українцями на своїй землі, творити державу для майбутніх поколінь.