головнановинипошукредакціяконтакти
пошук по сайту
Поезії
Автор: Потапенко О.

Поезії

ДВІ МАТЕРІ
Дві Матері - у кожного із нас,
У золоті ікони - Божа Матір...
У хусточці біленькій без прикрас
Та друга, що чекає біля хати...
Простіть мене, небесна і земна,
За болі, за гріхи отого сина,
Який до покуті застільного вікна
Стає в молитві тихо на коліна...
Як рідко я привозив квіти Вам,
Як рідко в храмі свічі золотавив...
Цілуйте руки рідним матерям,
Допоки не вознеслись в Божій славі...
Свіча горить, а матері крильми
В обіймах плачуть за всіма синами...
І образи святії в рушниках
Скропляє віск із сивими сльозами...

ЄДИНОЮ ХАЙ СТАНЕ УКРАЇНА!
Заповнюються храми і церкви,
Ідуть на сповідь бідні і заможні...
Проте себе обманюєте ви,
Бо храми повні, а серця – порожні...
Увіруйте у хліб Його і кров,
Впустіть до серця, ніби Батька й Сина.
Бо є земна, а є Його Любов –
Превічна, всеблага Любов єдина!
Єдиний Бог і хрещення – одне,
Душа і тіло в Духові – єдині...
І вість блага – спасіння те земне –
Єдиною хай стане Україна!
Не вірте, що од вітру ми хилились,
Козацьку славу втратили святу...
Один раз Україна уклонилась
Лише Йому - пресвітлому Христу!
До храму серця праведно ідіть,
До олтаря примирення ступайте...
Нікого не кляніть і всім простіть
І на хресті себе лиш розпинайте!
Немає мас – єдиний є народ,
Не панство і холопи - є Людина!
Не сподівайтесь на чужих заброд,
Тоді і вам уклониться Вкраїна!

ЦВІТ ПОЛУНИЦІ
Зацвітає полуниця,
Знову рідна хата сниться
І лелека, що кружпя
Навкруг двора...
Благовіст луна дзвіниці,
Чую голос, як росицю:
– Уставай, синочку,
Бо уже пора...
Полуниця відцвітає,
Тільки матері немає,
Віднесли лелеки рідну в небеса...
Ви не плачте, полуниці,
Ваша хай любов святиться,
То не сльози,
Мій синочку,
А роса...
Будуть сниться полуниці
І калина, і криниця,
І дитинство босоноге у траві,
Чиста батьківська водиця
І вони удвох в світлиці
Добрі, ніжні –
Зустрічають нас
Живі...
Будеш літати
Високо, сину,
Тільки додому,
Прошу, повертай,
Хай тобі сниться
Цвіт полуниці,
Батьківський край
І вишневий наш рай!

КРЕЩЕНДО ДУШІ
За вічністю – нікого і нічого,
За вічністю – зникають всі світи...
Єдине я прошу святого Бога:
Себе у душу зболену впусти!
Молітесь, кайтесь, ближнього любіте –
Крещендо – наче хрещення з небес...
Бо кожен стільки проживе на світі,
Наскільки істинно у Господі воскрес!
Даруйте, віддавайте і творіте,
Любіть, прощайте – заповідь одна...
Бо Дух Святий інакше учить жити,
Ніж вимагає логіка земна!
Не вірю – тільки вірую у Тебе –
Звучить у серці благовісне "сі"...
І я злітаю музикою в небо,
Бо Ти – це Вічність, Господи єси!

БАТЬКО
Щодня у трудах, і стомилися руки,
Та Ви не жалілись, бо хліб нелегкий...
У серці спеклися всі болі і муки,
Та Ви не корились – простий і земний...
Як рідко ми, тату, усі Вас жаліли,
І як Вам ведеться, я рідко питав,
Мій батечку рідний, уже прилетіли
Лелеки до двору, щоб ти зустрічав!
Мій сивий, як світ, мовчазний і суворий,
Ти нас у житті тихо ніс на руках...
Учив нас долати і біди, і горе,
Учив не топтатись по душах-квітках!
Наш батьку, як Бог, ти у вічному Небі...
Лиш фото твоє молоде на стіні...
У тебе є Він, діти, внуки у тебе,
Вертай, як лелека, вертай навесні!

...


Звернутися до повного тексту статті  |  Звернутися до версії для друку

Скачати файл в форматі PDF
Оцінка змісту статті:
Ваша суспільна належність:
Архів
Новини
Увага! Щоби дізнатися, які статті з'являться наступного тижня, натисни тут.
Опитування
Як Ви оцінюєте наш сайт?



LiveInternet