головнановинипошукредакціяконтакти
пошук по сайту
Історіографія історії філософії в контексті вітчизняної «академічної» філософії 2-ї половини XIX – початку XX ст. (П.Тихомиров, С.Гогоцький і Е.Радлов)
Автор: Печеранський Ігор
кандидат філософських наук, молодший науковий співробітник відділу історичних та теоретико-методологічних проблем українознавства НДІУ

Історіографія історії філософії в контексті вітчизняної «академічної» філософії  2-ї половини XIX – початку XX ст.  (П.Тихомиров, С.Гогоцький і Е.Радлов)

Становлення історії філософії як науки включає в себе формування основних концептів – теорії історико-філософського процесу та методології історико-філософського дослідження. Разом вони утворюють “теорію історії філософії” (Малінін, Шинкарук). Однак, коли мовиться про історико-філософську науку, відповідно, вона, як і будь-яка наука, повинна мати власну історію. В ході історичного процесу становлення історії філософії можна прослідкувати, враховуючи різні форми взаємодії між філософією та історією філософії, що призводить до виникнення різних типів розуміння історико-філософської науки. Отже, історія, теорія і методологія – “три кити”, на основі яких можливе історико-філософське пізнання.
Історіографія історії філософії є молодою наукою. Ряд досліджень на цю тему у 2-ій половині XX ст. [1, 95–107; 2; 3, 142–192; 7, 64–71; 10] актуалізували питання особливостей формування історико-філософської науки, що спонукало, в даному контексті, звернутися до спадщини духовно-академічної філософії 2-ої половини XIX – початку XX ст., з метою вивчення предмета і завдань “історії” історії філософії у творчості деяких вітчизняних академістів. 
Вже на початку роботи “Наукові завдання і методи історії філософії” П.Тихомиров зауважує, що в історії філософії, подібно до будь-якої історії, слід вирізняти два смисли: “1) в об’єктивному смислі – як відомий процес розвитку і становлення або просто “історичний процес” і 2) в смислі суб’єктивному, в смислі науки – як дослідження і зображення цього процесу. Що розуміється в об'єктивному сенсі як послідовна зміна філософських світоглядів. Вона є процес поступової наукової обробки загальних питань світопізнання і життєрозуміння, що полягає в поступовому звільненні наукового світобачення від будь-яких однобічних і догматичних домішок і тим наближує наше знання в його якнайглибших основах до ідеалу абсолютної істини” [13, 1]. Отже, в понятті “історія філософії” слід виокремити, по-перше, процес розвитку філософського знання, що його можна зафіксувати в документах – філософських творах. Діалоги Платона, “Метафізика” та інші твори Арістотеля, “Про природу речей” Лукреція, “Новий Органон” Бекона, “Розмисли про метод” Декарта, “Критика чистого розуму” Канта, “Система трансцендентального ідеалізму” Шеллінга, “Наука логіки” Гегеля і т.д. і т.п. По-друге, історією філософії також можна назвати сукупність праць, які намагаються зафіксувати та дослідити чи загальну картину становлення історико-філософського процесу, чи окремі його періоди, – “Сім книг філософської історії” Г. Горна, “Історія філософії” В.Теннемана, “Лекції з історії філософії” Г. Гегеля, “Історія нової філософії” К.Фішера, “Нарис історії грецької філософії” Е. Целлера, “Нарис історії філософії” Ф.Ібервега та ін. Її можна назвати “історіографією (описом історії) філософії” (З. Каменський). Саме в цих роботах і відбувається становлення науки історії філософії.
Однак існує і вищий рівень рефлексії в історії філософії. У багатьох історико-філософських текстах, окрім фіксації та дослідження самого історико-філософського процесу, міститься елемент рефлексії над історіографією філософії. Прикладом такої рефлексії може бути поділ історико-філософської науки у першому томі “Історія філософії” В.Теннемана на “теорію історико-філософського процесу” та “методологію історико-філософського дослідження”. Поряд з ним слід згадати не історіографію філософії, а ті твори, предметом яких є теоретичні проблеми історії філософії, проблеми закономірності історико-філософського процесу, завдання і методологія його дослідження, тобто йдеться про історіографію історії філософії, або “історію” історії філософії. 
П.Тихомиров, намагаючись зупинитись на історії філософії як на науці і показати, “якими шляхами ми в змозі розібратись в результатах об’єктивно-історичного процесу, виокремити в них випадкове і часове від суттєвого і вічного; яким чином констатується та істина, яку  (для своєї  лише епохи або і для наступних) містить відома філософська система чи група систем” [13, 3], говорить про наукові завдання і методи історії філософії. Проте, перш ніж детально вивчати особливості теоретико-методологічного п...


Звернутися до повного тексту статті  |  Звернутися до версії для друку

Скачати файл в форматі PDF
Оцінка змісту статті:
Ваша суспільна належність:
Архів
Новини
Увага! Щоби дізнатися, які статті з'являться наступного тижня, натисни тут.
Опитування
Як Ви оцінюєте наш сайт?



LiveInternet