головнановинипошукредакціяконтакти
пошук по сайту
Мислення в лабетах традицій: пошуки ідентичності в українському філософському процесі
Автор: Мінаков Михайло
кандидат філософських наук, доцент кафедри філософії та релігієзнавства НаУКМА

Мислення в лабетах традицій: пошуки ідентичності в українському  філософському процесі

Самоусвідомлення філософії на українському культурному ґрунті стало фактом досить давно. Відомо чимало спроб історико-філософського аналізу особливостей “української філософії”, визначення її рис тощо. Найвпливовішим з-поміж таких проектів були постулати праць Д.І. Чижевського – “Філософія на Україні” (1926) [1] та “Нариси з історії філософії на Україні” (1931) [2]. Вплив ідей Чижевського має і досі таку вагу, що розвиток шкіл і напрямів у межах українського радянського марксизму і української неофіційної філософської думки доби УРСР упродовж 90-х років ХХ ст. і на початку ХХІ ст. залишався поза увагою дослідників. Відсутність праць, присвячених цій епосі, пов’язана і з німотністю філософського процесу доби незалежності. З одного боку, після всіх пертурбацій ХХ ст. філософія остаточно оселилася в українських академічних установах [3] і має всі передумови для аналізу власних традицій та альтернатив розвитку. З іншого боку, домінування в сучасній українській гуманітаристиці ідеологем кінця ХІХ – початку ХХ ст. вело до непомічання сучасності й забуття недалекого минулого.
Однак ситуація поступово змінюється. Події двадцяти-, сорокарічної давнини стають помітною проблемою для критиків ідеології та дослідників інтелектуальної історії. Цій темі було присвячено працю В. Табачковського “У пошуках невтраченого часу” [4], дослідження вміщені у збірці “Пізній радянський марксизм та сьогодення” [5], матеріалах “Могилянського історико-філософського семінару” [6]. Цікаві дебати відбуваються на шпальтах “Критики” [7]. Зростання інтересу до радянської спадщини привело до зацікавленості процесами в сучасній гуманітаристиці, зокрема у філософії. Однією з найпомітніших подій у вивченні філософського процесу українського сьогодення був міжнародний колоквіум “Соціальні та гуманітарні науки в Україні: основні дійові особи та стратегії (1991–2006 роки)” в Києво-Могилянській академії. На колоквіумі українські та французькі дослідники обговорили підстави нашого зацікавлення сучасністю у формі її інтелектуального процесу.
З огляду на перші спроби оцінки сучасного філософського процесу в Україні, слід зауважити, що цех українських істориків філософії, до якого належить автор цієї статті, обмежує свої дослідження сучасного стану справ у філософії переважно загальними твердженнями, які здебільшого спираються на інтуїцію. Для того, щоб перевірити себе, я поставив за мету за допомогою позитивних методів дослідження визначити основні моделі культурного самоототожнення українських філософів в останнє десятиліття. Як історика філософії, якого цікавить соціальна та культурна природа філософування, мою увагу привертає зв’язок суспільно-гуманітарних дисциплін та ідеології. Аналізуючи в статті “Жанр наукової біографії: переплетення науки, політики та ідеології в Україні” окремі аспекти функціонування новоукраїнської ідеології в історії літератури та психіатрії, мені стало очевидно, що процеси в українських гуманітарних дисциплінах мають безпосередній зв’язок з процесами в інших культурних шарах [8]. Результати дослідження окремої гуманітарної дисципліни дозволять краще зрозуміти процеси в сучасній українській культурі загалом. На такій гіпотезі я спробував подивитися на філософський процес в Україні доби незалежності, розглядаючи його під кутом “пошуку культурної ідентичності”, визначення українською академічною філософською спільнотою своєї вкоріненості в певну культуру.
Українська академічна філософія наприкінці ХХ – початку ХХІ ст. перебуває в пошуку власної ідентичності, відповіді на питання: яка філософська культура становить умову можливості філософування в сучасній Україні? Головна контроверза у проблематизації власної культурної належності виникає в напруженні між альтернативними спрямуваннями загального культурного процесу, який відбувається в нашій країні. Зрозуміти сучасний культурний процес важко, через те що, по-перше, той, хто аналізує цей процес, безпосередньо перебуває в ньому, і навіть є – як той, хто питає про його сутність – одним з агентів його діяльності, а, по-друге, тому, що саме питання становить мало не головний зміст цього процесу. Парадокс, але цікавлячись вкоріненістю у традицію, ми визначаємо теперішнє і найближче майбутнє своїх спільнот і суспільства загалом. ...


Звернутися до повного тексту статті  |  Звернутися до версії для друку

Скачати файл в форматі PDF
Оцінка змісту статті:
Ваша суспільна належність:
Архів
Новини
Увага! Щоби дізнатися, які статті з'являться наступного тижня, натисни тут.
Опитування
Як Ви оцінюєте наш сайт?



LiveInternet