головнановинипошукредакціяконтакти
     Рік: 2003   Число: #3(8)
пошук по сайту
Охорона довкілля – виховний аспект українознавства: постановка питання
Автор: Кухарчук Світлана
Науковий співробітник НДІУ, старший вчитель Вишгородської спеціалізованої школи “Сузір’я” Світлана Кухарчук

Охорона довкілля – виховний аспект українознавства: постановка питання

Он повзе мурашка, ось хлюпоче річка. Не ламай ромашку, не топчи травичку. В зелені діброва, в китицях калина. Глянь, яка чудова наша Україна!
А. Камінчук.

Сьогодні серед нагальних питань, які стоять перед людством, чи не найпершими є питання, які стосуються збереження природи планети, бо багато науковців прогнозують, що за умови збереження існуючих "тенденцій у взаємодії суспільства і навколишнього середовища уже через 35 – 40 років може розпочатися масове вимирання землян. Це стосується всіх країн і народів". (М. Дробноход). І якщо спеціальними заходами по виправленню становища повинні перейматися фахівці природоохоронних галузей, то нам, освітянам, належить організувати екологічне виховання, бо зв'язок екології із моральністю, патріотизмом та особистою культурою є реальним. Від того, як ми його організуємо, як втілюватимемо в практику, і буде залежати, чи піклуватимуться природоохоронними питаннями наші учні в майбутньому, чи оберігатимуть і збагачуватимуть свою землю наші вихованці – громадяни України.
Екологічне виховання є складовою частиною українознавства – концентр "Україна-Природа, Екологія, Етнос", яке включає в себе вивчення джерел розвитку та становлення українського етносу, його психічних особливостей, а також синтезу світосприйняття, моральних та етичних норм традиційного українського суспільного устрою, а також процесу самоусвідомлення державницькою нацією.
Виховувати любов до Природи потрібно змалечку, У сільській школі це зробити легше, але ж і у міських закладах необхідно. Науковці ж ( Сніжко В.В.) радять починати це робити активніше ще в дошкільних закладах і не лише розповідями, а й створювати мініатюрні ландшафтні фрагменти у приміщеннях. Те саме й вдома. У кожної дитини повинні бути рослини, хоча б в рослинних горщиках, і коли дитина буде ними опікуватися, поливати їх, вона вже не виросте людиною, здатною перетворити усе на "місячний" пейзаж. Українська природа манить до себе у будь-яку пору року. Тихим шумом зеленого листу, пташиним щебетом, веселим жебонінням струмка. А ще – живою райдугою, що розсипалася по галявинах, між чагарниками, на узліссях. Цвітуть квіти, дарують неповторні хвилини спілкування з земною красою. Синіми очима дивляться проліски, котить лілові хвилі ряст, виблискує золотом жовтець та гусяча цибулька. А медунка – справжній букет: на одному стеблі в неї розкрилися "віночки" синього, блакитного, фіолетового забарвлення. Очей не відірвати від різнобарвного лісового дива...
"Безмежно багата й родюча земля, тихі води, ясні зорі та чисте, високе й глибоке блакитне небо України. То ж цілком природно, що і в гербі та прапорі народу відбилися символи рідної природи. Сказати б – кольори душі українця.
Саме так – Душі, бо Природа – це не тільки фізична субстанція, матерія всесвіту; Природа – це й Дух, що є джерелом, а визначає сутність Буття, характер та долю кожної людини, а тим самим і її народу..." (П.П.Кононенко). Годі сказати краще...
Чарує, хвилює, радує, пробуджує особливі почуття скромна врода нашої природи. Існує якась внутрішня потреба йти на побачення з нею, милуватися вишуканістю форм, ніжністю пелюсток, п'янким ароматом. Здається, вся природа розуміє тебе і довірливо горнеться до ніг. У такі хвилини почуваєшся не гостем цього ласкавого світу, а його невіддільною часточкою.
Ближчим, ріднішим стає цей сповнений привабливості, незвіданого таїнства, милий серцю світ знайомих з дитинства трав. І чи не тому так боляче бачити понівечені стебла, пелюстки, безжально розтоптані на лісовій галявині чи у вагоні поїзда, їх знищили заради миттєвого задоволення, дешевої втіхи черствих душ. "Нема Бога в душі. Бо крім усього іншого, втрачено відчуття природної самоцінності людини й життя, розуміння природи. Того, що найвища краса – у ній, бо в ній – ідеал гармонії, щастя, оскільки лише вона породжує злиття навіть з пекельною дійсністю..." (П.П. Кононенко).
Етика поведінки в природі... Це, по суті, розширена відповідальність за все живе. Чому ж тоді деякі люди (а це переважно міські жителі), буваючи в лісі, на луках, палять багаття, ламають дерева, рвуть з корінням квіти, смітять...
Ще дається взнаки шкідлива звичка вважати природу невичерпною, невразливою. Он скільки, мовляв, у нас дібров, степів, боліт! Природа щедра, ...


Звернутися до повного тексту статті  |  Звернутися до версії для друку
Оцінка змісту статті:
Ваша суспільна належність:
Архів
Новини
Увага! Щоби дізнатися, які статті з'являться наступного тижня, натисни тут.
Опитування
Як Ви оцінюєте наш сайт?



LiveInternet