головнановинипошукредакціяконтакти
     Рік: 2003   Число: #3(8)
пошук по сайту
Українознавча основа творення педагогічних термінів
Автор: Голець Марія
м. Київ

Українознавча основа творення педагогічних термінів

В Україні назріла актуальна проблема розробки педагогічної термінології на українознавчій основі. Розв'язання цієї проблеми потребує вивчення основних понять пізнавальної діяльності дитини раннього віку в працях вітчизняних і зарубіжних учених. Сучасні термінологічні дослідження педагогічних та психологічних термінів сприяють створенню терміносистеми з проблем розвитку і виховання малюків. Потужний шар нашої педагогічної термінолексики пов'язаний з давньою українською мовою, давньогрецькою та латиною. Однак запозичуючи терміни, варто дотримуватись українознавчих засад термінотворення. Якщо це справді універсальний термін, яким послуговується наука різних країн і якщо назва в дану галузь вносить нове поняття, потрібно підшукати український відповідник. Систематичне порівняння наукових дефініцій із тлумаченням значення слів та словосполучень у літературних джерелах та словниках дає змогу виявити відомі історичні обставини, за якими українська термінологія іде шляхом іншомовних запозичень та їх адаптації на українському ґрунті. Найважливішим і найперспективнішим шляхом українського педагогічного термінотворення є збагачення терміносистем за рахунок власних лексичних ресурсів.
На позначення пізнавальної діяльності дитини раннього віку, українська педагогічна термінологія, як лексична система, володіє багатьма власними ресурсами, що сягають своїми джерелами періоду Київської Русі. Періодом початкового формування майбутньої педагогічної термінології можна вважати XI ст. Збереглися твори XI ст. про виховання: збірники законів "Руська правда" Ярослава Мудрого і "Правда" Ярославовичів (його синів), Іларіона «Повчання про корисність душевну», "Слово про закон і благодать", "Поучення дітям" Володимира Мономаха, "Житіє Євдокії Полоцької", "Повчання дітям" ченця Ксенофонта, низка часописів та листів1. Ці твори залишили слід в історії педагогіки як зразки формування педагогічних понять, опису народних традицій виховання дітей у сім'ях, ставлення батьків до дітей та вшанування материнства і дитинства.
У XV – XVIII ст. створюються передумови формування майбутньої наукової педагогічної термінології. Незважаючи на знищення ординськими завойовниками в XIII ст. писемних пам'яток Київської Русі та більш давніших часів, у XV – XVI ст. відновлюється високий рівень освіченості українського народу. У цей період українська мова збагачується новими поняттями через посередництво інших європейських мов. В українську мову проникають латинізми та грецизми в ЗВ'ЯЗКУ із вивченням у школах грецької мови як одного з предметів навчання2.
У XVII – XVIII ст. у літературних джерелах української мови з'являється багато понять на позначення душевного розвитку дитини раннього віку. Набуває конкретного поняттєвого значення велика група тих термінів, які є основними для педагогічної терміно-системи на позначення розумового розвитку дитини: «свідомість», «душа», «педагог», «воля», «здібності», «школа», «немовля», «почуття», «дія уяви», «інстинкт», «образ», «образи речей», «увага», «роздум», «пізнання», «ум», «розум», «зір», «слух», «осязання», «здібності», «уміння», «навички» тощо.
Вагомий внесок у теорію пізнання вніс французький мислитель XVII ст. Р.Декарт, котрий розмірковував про значення уяви та представлення в мисленні людини. У праці "Опис людського тіла. Про утворення тварини" мислитель прагне внести нові положення в філогенетичні закономірності розвитку людського організму. Він вказує на «безкінечну прірву між внутрішнім життям тварини і людини» і намагається довести потребу людини підніматися розумом вище уяви до представлення.3 Причина в тому, що більшість людей звикли все розглядати за допомогою уяви, яка є лише окремим видом мислення про матеріальні речі».
У XVIII ст. богослов Ф.Прокопович виступає прихильником дослідження пізнавальної діяльності немовлят. З'ясовуючи, на підставі якого знання немовля торкається грудей матері, стискає і висисає їх, учений формулює низку понять пізнавальної діяльності в пору раннього дитинства. Прокопович дає визначення природного інстинкту, виходячи з дії уяви та розмірковує про відмінність між поведінкою людини і тварини. «Людина наділена світлом розуму та свободою волі, а тварини мають лише природний інстинкт, а тому не діють ні вільно, ні відповідно до вибору». За дією уяви Прокопов...


Звернутися до повного тексту статті  |  Звернутися до версії для друку
Оцінка змісту статті:
Ваша суспільна належність:
Архів
Новини
Увага! Щоби дізнатися, які статті з'являться наступного тижня, натисни тут.
Опитування
Як Ви оцінюєте наш сайт?



LiveInternet