головнановинипошукредакціяконтакти
     Рік: 2003   Число: #3(8)
пошук по сайту
До 125-річчя від дня народження Григорія Ващенка
Автор: Погрібний Анатолій
доктор філологічних наук, провідний науковий співробітник відділу “Мова як українознавство” НДІУ, професор Інституту журналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка, академік АН Вищої школи України, голова Всеукраїнського педагогічного товариства ім. Г. Ващенка.

До 125-річчя від дня народження Григорія Ващенка

Григорій Ващенко: віхи біографії.
1878, 23 квітня (13-го за старим стилем) – у с.Богданівка Прилуцького повіту Полтавської губернії (нині – Прилуцький район Чернігівської області) народився Григорій Григорович Ващенко. У метричній книзі за цей рік, що збереглася у прилуцькому архіві, про його батьків зазначено: "Села Васьковец дворянин Григорий Иванович Ващенко и законная жена его Параскева Устинов(н)а, оба православные". Записано також про хрещення майбутнього педагога, що відбулося через 10 днів після народження; хрещеними його батьками були "дворянин Андрей Иванов Ващенко" та "колежского секретаря Костантина Ващенка жена София Яковлев(н)а". Г. Ващенко свідчив: "Батько мій походив зі старого козацького роду, що вкінці 18 ст. одержав звання дворянства".
1888 – 1898 – вчиться у Роменській духовній школі та Полтавській духовній семінарії. "Моїми молодшими товаришами у семінарії були Симон Петлюра і Володимир Щепотьєв, що потім був професором і відомим ученим-літературознавцем, членом СВУ, засудженим 1930 р."
"Серед семінаристів тоді панували українські національні настрої". Звинувативши інспектора семінарії архимандрита Агапіта в підтримці доносництва, не був допущений через його втручання до вступу в Київську духовну академію, а відтак розпочав трудовий шлях на учительській ниві.
1898, жовтень – 1899, липень – учитель (за іншими даними – помічник учителя) Блотницької земської початкової школи у Прилуцькому повіті.
1899 – 1903 – вчиться на словесному відділі Московської духовної академії, де був активним членом українського гуртка, брав участь в організації шевченківських свят. Одержав ступінь кандидата богослов'я за працю "Учення Гартмана про світовий моральний лад".
1903 – 1904 – учителює у Полтавській єпархіальній жіночій школі та вчительській школі на Шведській Могилі.
1903 – 1905 жовтень – викладач російської та церковнослов'янської мови в Кутаїському духовному училищі.
1905, жовтень – 1906 – викладач російської мови Полтавського комерційного училища.
1906 – за опублікування в газеті "Полтавщина" інформації про урядові розправи над селянами "мені довелося у 1906 р. виїхати на північ у місто Тихвін". З жовтня 1906 по жовтень 1909 р. працював учителем російської та церковнослов'янської мови в Тихвінському духовному училищі. У жіночій гімназії цього ж міста в 1906 – 1908 рр. викладав цивільну історію, а в 1912 – 1913 рр. – російську літературу. З вересня 1911 по вересень 1912 р. – викладач російської мови в Тихвінському приватному реальному училищі. У названих навчальних закладах цього міста у різні роки викладав також історію Росії, грецьку мову.
Кінець 900 – початок 1910-х рр. – "з 1907 до 1911 р. я працював на ниві українського письменства.
За цей час видані моі три книжки". Йдеться у цьому свідченні Г. Ващенка про його збірник "Пісня в кайданах", окремо видані п'єсу "Сліпий" та повість "До ґрунту" (під псевдонімом Г. Васьківський). Є в його доробку і ряд оповідань. Літературно-художню творчість Г. Ващенка прихильно було оцінено в журналах "Літературно-науковий вісник", "Українська хата", в газеті "Рада" (відгуки І. Франка, С. Єфремова, О. Пчілки). Але – "(...) я в 1911 р. під впливом творів Лесгафта відійшов від літератури і захопився питаннями психології й педагогіки".
1912, вересень – 1913, березень – вчителювання у духовному училищі в м. Тульчині на Поділлі, де викладав грецьку й російську мови та історію. Вів також уроки російської літератури в місцевому єпархіальному жіночому училищі.
З березня 1913 р. – викладач латинської мови в Роменському духовному училищі. У цьому ж навчальному році викладав російську мову в Роменському комерційному училищі. Учителював також у жіночій гімназії цього міста.
1917 – після лютневої революції найактивніше працює на ниві підготовки кадрів українського вчительства ("читав лекції на курсах учителів у Прилуках, Ромні, Хоролі"). Переживає найбільшу радість з приводу проголошення української державності.
1917, серпень – у виступі на Другому Всеукраїнському вчительському з'їзді першим порушив питання про заснування української Академії педагогічних наук.
1917, вересень – призначений викладачем педагогіки і психології (з 1918 р. – доцентом) Полтавського учительського інституту (невдовзі – ІНО). Паралельно – до літа 1920 р...


Звернутися до повного тексту статті  |  Звернутися до версії для друку
Оцінка змісту статті:
Ваша суспільна належність:
Архів
Новини
Увага! Щоби дізнатися, які статті з'являться наступного тижня, натисни тут.
Опитування
Як Ви оцінюєте наш сайт?



LiveInternet