головнановинипошукредакціяконтакти
     Рік: 2003   Число: #3(8)
пошук по сайту
Історична взаємообумовленість системи національної освіти та українознавства
Автор: Калакура Ярослав
доктор історичних наук, професор, провідний науковий співробітник відділу історичних та теоретико-методологічних проблем українознавства НДІУ.

Історична взаємообумовленість системи національної освіти та українознавства

Сучасний етап розвитку українознавства, стан його впровадження в усі ланки системи освіти засвідчує актуальність наукового осмислення взаємозв'язків і взаємообумовленості цих двох систем: системи освіти та українознавства як системи знань про Україну. До того часу, поки ці системи не вироблять реального і дієвого механізму взаємодії і взаємопроникнення, не реалізуються як нова цілісність на практиці, доти освіта не стане по-справжньому українознавчою, тобто національною за змістом, за формою, за спрямуванням, а українознавство не перетвориться в інструмент науково-інтелектуального і духовного впливу на формування національної і державницької свідомості всіх вікових груп українського суспільства, його консолідації навколо національної ідеї та історичної місії українського народу.
Ось чому тема взаємозв'язків системи освіти й українознавства є актуальною, хоч і не новою, оскільки вона вже не раз порушувалася і дістала висвітлення у ряді праць, обговорювалася на науково-практичних конференціях освітян і науковців. Однак її історичний аспект ще опрацьований недостатньо. Це і висуває аналіз історичної взаємообумовленості системи національної освіти й українознавства в число назрілих і важливих проблем українознавчої науки та освітянської практики.
Пропонована стаття має за мету простежити спільність і взаємозв'язок основних етапів зародження, розвитку і становлення в Україні системи національної освіти та системи українознавства. Підхід до цієї проблеми з точки зору історії дає змогу виявити спільні провідні тенденції процесу, узагальнити досвід, з'ясувати його сильні і слабкі сторони, винести повчальні уроки, врахування яких дасть можливість успішніше розв'язувати назрілі завдання. Адже і в сучасних умовах є чимало перешкод і стереотипів як успадкованих від минулого, так і породжених сьогоденням, що стримують злиття в єдиний потужний потік двох струмків: системи освіти і виховання та системи українознавчих знань і переконань. При цьому очевидним є той факт, що струмок системи освіти ще не набув українського змісту, а струмок українознавства не став повноправним компонентом освіти.
Доцільно для початку поставити кілька риторичних запитань і пошукати відповіді на них. Чи маємо ми національну систему освіти? Як могло так статися, що на 12-му році незалежності України влада не спромоглася трансформувати одержану в спадщину партійно-ідеологічну радянську систему освіти в національну? Чи стало українознавство світоглядним принципом (правилом, нормою) функціонування усіх компонентів системи освіти, кожної її ланки, кожного педагога? Скільки вищих навчальних закладів, університетів, академій, що одержали статус національних, є такими насправді? Адже статус національних дістали навіть ті вузи, де переслідуються і звільняються з посад викладачі, котрі проводять заняття і готують посібники українською мовою, не кажучи вже про зміст, ідейну спрямованість та недержавну мову викладання. Чи все зробили владні структури, органи управління освітою всіх рівнів та регіонів для того, щоб кожен освітянин від вихователя дитячого садка, учителя школи до викладача коледжу і вузу став свідомим носієм українознавства, патріотом, будівничим держави, провідником національної ідеї? Чи знає Україна і світ поіменний список тих офіційних осіб, чиновників, які за державної підтримки гальмували, заважали і продовжують стримувати реформування системи освіти на національних засадах, розвиток українознавства і його впровадження?
Пошук відповідей на ці непрості, дуже пекучі питання можливий лише на основі конкретно-історичного підходу до зародження і становлення національної системи освіти в контексті розвитку знань про Україну та українців. Ставлячи проблему в історичному ключі, не закликаємо до дискусії навколо питання, що постало раніше: національна система освіти чи українознавство. Вона була б малопродуктивною, адже це два взаємопов'язані процеси, що супроводжують розвиток українського етносу, української нації, української духовності та державності.
Ретроспективний погляд на витоки і процес становлення системи освіти й українознавства дає підстави говорити про їх спільне коріння, яке сягає в добу Київської Русі, і пов'язане з тим етапом етногенезу українства, коли воно створило свою державність, н...


Звернутися до повного тексту статті  |  Звернутися до версії для друку
Оцінка змісту статті:
Ваша суспільна належність:
Архів
Новини
Увага! Щоби дізнатися, які статті з'являться наступного тижня, натисни тут.
Опитування
Як Ви оцінюєте наш сайт?



LiveInternet