головнановинипошукредакціяконтакти
пошук по сайту
Роздуми і спогади про мою подорож в Україну 1991 року
Автор: Гунчак Тарас
професор, академік (США)

Роздуми і спогади про мою подорож в Україну 1991 року

У психологічному розумінні подорож на Україну почалася багато років тому – в моїй уяві, а потім здійснилася реально. Найпам'ятніша, найдорожча поїздка на рідну землю відбулася влітку 1991 р., коли проректор Київського політехнічного інституту Михайло Згуровський запропонував мені прочитати курс лекцій на тему "Україна XX століття". Незабаром таку ж пропозицію я одержав від декана філологічного факультету Київського державного університету імені Т.Г.Шевченка Петра Кононенка. Так, озброєний двома запрошеннями, я вирішив поїхати в Україну. Запланував свій політ на 21 серпня 1991р., але за два дні до того ми довідалися, що в Москві стався державний переворот, який міг спричинити зміни політичного процесу, що відбувався не тільки в Росії, айв Україні. До речі, переворот вчинили люди, які були наближені до Михайла Горбачова, яких він гаряче відстоював у Верховній Раді СРСР і наполягав на їх обранні на високі державні посади. Отже, 19 серпня Геннадій Янаєв, який узяв на себе функцію головного "гекачепіста", оголосив, що у зв'язку зі "станом здоров'я", Горбачов не може виконувати свої функції.
Тут слід наголосити, що перед цим ситуація в Україні була дуже непевною і невизначеною. На мою думку, ці непевні й буремні дні іще довго тривали б, якби не путч, здійснений комуністичною верхівкою, що була вороже наставлена до політики Горбачова. На жаль, Горбачов не зрозумів, що комунізм і демократизм – несумісні явища, що можливість свободи слова дає свободу мисленню і діям. Отже, якби не було путчу, то перехідний період від диктатури до демократії тривав би ще довго. Події у Москві прискорили проголошення незалежності не тільки в Україні, але і в інших республіках Союзу.
Звичайно, про "недугу" радянського типу у світі було добре відомо. Янаєв оголосив склад тимчасового комітету з надзвичайного стану (ГКЧП російською – государственный комитет по чрезвычайным происшествиям), до якого увійшли ті, хто служив у КДБ, війську високопоставлені партійці, міністр оборони СРСР Язов, відомі члени російської номенклатури Павлов, Бакланов, Пуго та ін. Дії комітету і саме його створення викликали великий спротив серед населення. Гекачепісти, мабуть, вирішили, що люди просто злякалися, а вони легко захоплять владу і будуть чинити все, що їм заманеться. Але народ відразу ж побачив у гекачепістах загрозу своїй свободі і почав різко протестувати проти цього ганебного акту не тільки в Росії, але й по Україні.
Президія Верховної Ради України закликала народ до спокою, вважаючи, що події в Москві не мають відношення до України. Але демократичні сили України по-своєму відреагували на цю ситуацію. Іван Драч як голова Народного Руху України заявив, що утворений орган влади є неконституційним, нелегальним, його рішення не мають жодної юридичної сили в Україні. Він сказав, що Рух не визнає цього комітету, його рішення не є обов'язковим для українського народу. Була і заява українських письменників, під якою підписалися Олесь Гончар, Євген Гуцало. Іван Драч, Ліна Костенко, Роман Лубківський, Павло Мовчан, Юрій Мушкетик, Дмитро Павличко, Ігор Римарук, Борис Рогоза, Олег Чорногуз, Володимир Яворівський, Дмитро Білоус, де говорилося: "Ми, письменники України, виступаємо проти цього антиконституційного акту, вважаємо самозваним цей комітет і певні того, що депутати України, члени Верховної Ради СРСР та Верховної Ради України виконають свій священний обов'язок, дотримаються чинного законодавства і проголосують проти самозванців і заколотників". Отже, ситуація була надзвичайна і непевна, тим більше, що невідомим залишалося, якими будуть дії армії.
Демократична партія України у день путчу, 19-го серпня, написала заяву, яка вже 20-го серпня лежала на столі Голови Президії Верховної Ради України. У цій заяві події в Москві називалися державним переворотом. Автори заяви написали: "Закликаємо Верховну Раду України рішуче відмежуватися від заколотників і вжити всіх заходів для захисту державного суверенітету України. Цинічна узурпація центральної влади в СРСР групою авантюристів дає підстави законно обраній Верховній Раді денонсувати союзний договір 1922 року і проголосити повну державну незалежність України". Заяву підписали Ю.Бадзьо, В.Дончик, В.Гейченко, Ю.Цеков, І.Іщук. Саме в цій заяві було висловлено ідею про потребу для України вийти з...


Звернутися до повного тексту статті  |  Звернутися до версії для друку
Оцінка змісту статті:
Ваша суспільна належність:
Архів
Новини
Увага! Щоби дізнатися, які статті з'являться наступного тижня, натисни тут.
Опитування
Як Ви оцінюєте наш сайт?



LiveInternet