головнановинипошукредакціяконтакти
пошук по сайту
Мовна ситуація Чернігова
Автор: Зіневич Людмила

Людмила ЗІНЕВИЧ.
кандидат філологічних наук, доцент, завідувач кафедри українознавства Чернігівського державного інституту економіки і управління.

Мовна ситуація Чернігова (за результатами соціолінгвістичного дослідження)

На наш час проблеми мовної ситуації не обмежуються виключно науковими перемінними: за п'ятнадцятирічний період існування України як незалежної країни мовне питання неодноразово розглядалося як на публіцистичному рівні, так і на рівні державотворення – на засіданнях Верховної Ради. На щастя, мовна політика держави виявляє стійкість щодо популістських спроб змінити положення Конституції та Закону "Про мови в Українській РСР".
Саме тому дослідження мовної ситуації в окремих регіонах України та містах (Залізняк Г, Демченко В., Масенко Л., Тараненко О., Ткаченко О. та ін.) є безумовно актуальними. У даній статті пропонується аналіз мовної ситуації міста Чернігова, що базується на результатах соціолінгвістичного дослідження, проведеного кафедрою українознавства Чернігівського державного інституту економіки і управління.
Об'єкт дослідження – ставлення чернігівців до української мови як до державної в умовах її конкуренції з російською та фіксація змін у свідомості жителів Чернігова щодо перспектив розширення сфери функціонування української мови. Метою дослідження був всебічний аналіз мовної ситуації Чернігова та визначення основних тенденцій поширення української мови в різних сферах життя міста. Дослідження здійснювалося за допомогою методів анкетування та опитування. Вибіркова сукупність чернігівців-респондентів репрезентує населення міста віком старше 17 років. Вибірка охоплює відповіді 200 осіб. За етнічним складом вони поділяються на українців (88%), росіян (9,5%) та представників інших національностей (2,5%); за статтю чоловіки становлять 33%, жінки – 67%; за рівнем освіти 48% респондентів мають середню освіту, 14% середню спеціальну та 38% – вищу. 70,5% опитаних вважають себе корінними жителями Чернігівщини (хоча це видається занадто великим показником, але вірогідність його збільшується із збільшенням кола молодих інформантів).
Анкетування проводилося в різних установах міста, зокрема в лікарні, банках, податковій адміністрації, міліції, фонді інвалідів, вищих навчальних закладах тощо. Опитування студентів було проведено у трьох вищих навчальних закладах: Чернігівському державному інституті економіки і управління, Чернігівському державному педагогічному університеті ім. Т.Г.Шевченка та Чернігівському державному технологічному університеті.
Відомо, що одним із найвагоміших державотворчих, націєконсолідуючих чинників у країні, безумовно, є державна мова. Парадоксальність мовної ситуації в Україні, як зазначає О.Ткаченко, полягає в тому, що мова "національної більшини" – українська – перебуває в ній чи не в найгіршому стані, що негативно позначається на розвитку держави в цілому, бо "не може процвітати держава, основний народ якої, стрижень нації політичної, принижено й занедбано" [3, 2].
Для ефективного подолання наслідків імперської політики "злиття націй" та впровадження дерусифікації урбаністичного середовища виникає нагальна потреба вивчення мовної ситуації в різних регіонах України. Зазвичай учені більше звертають увагу на небезпечність асиметричного білінгвізму у Києві та містах південно-східного регіону. Проте мовна ситуація Чернігова як центру північної частини Українського Лівобережжя теж викликає занепокоєння і мало чим відрізняється від Півдня та Сходу України, хіба що тут більш яскраво виражені діалектні особливості мовлення міщан. Попри те, згідно із всеукраїнським переписом населення 2003 р. 93,5% етнічного складу населення регіону становлять українці (5% – росіяни, 1,2% – представники інших національностей), Чернігів із функціонально-мовного боку швидше нагадує російське місто, ніж українське.
Окреслимо ті фактори, які зумовлюють такий стан мовної ситуації міста. Перш за все, фактичне домінування російської мови у Чернігові, як і в більшості великих міст України, спричинене довготривалою спочатку імперською, а потім радянською політикою лінгвоциду. Піднесення соціального престижу російської мови, приниження української та кваліфікація її як селянської сприяли тотальній русифікації міста, а вироблені роками стереотипи донині не зламані. Загальноміська атмосфера принизливо-зверхнього ставлення до україномовця як до "селюка" або "націоналіста" змушують вчорашніх селян і вихідців з україномовних регіонів, навіть національне свідомих, користуватися у ...


Звернутися до повного тексту статті  |  Звернутися до версії для друку
Оцінка змісту статті:
Ваша суспільна належність:
Архів
Новини
Увага! Щоби дізнатися, які статті з'являться наступного тижня, натисни тут.
Опитування
Як Ви оцінюєте наш сайт?



LiveInternet