головнановинипошукредакціяконтакти
пошук по сайту
До питання дослідження українців на території пострадянських держав
Автор: Винниченко Ігор

До питання дослідження українців на території пострадянських держав

Динаміка чисельності та регіони розселення українського етносу на теренах колишнього СРСР (нині лише за офіційною статистикою це – майже 6 мільйонів етнічних українців та кілька мільйонів уродженців України) є й до сьогодні одна з найменш досліджених тем вітчизняних та української зарубіжної історії, географії, статистики, демографії, етнографії, соціології, політології, а також історичної географії. Історіографія питання нараховує незначну кількість праць, у яких простежується рух українського населення та міститься лапідарний опис місцевостей, що їх обрали для поселення вихідці з України. Водночас майже всі ці роботи характеризують хронологічно обмежені періоди та окремі регіони. Намагання узагальнити та систематизувати названі питання позначені праці Ф.Заставного “Східна українська діаспора” (1992) та І.Винниченка “Українці в державах колишнього СРСР: історико-географічний нарис” (1992), а також навчальний посібник “Історія української еміграції” (1997), створений тернопільськими науковцями. Однак ці роботи лише побіжно торкаються деяких аспектів теми і залишають без відповіді інші вважливі, зокрема:
 – особливості розміщення українського етносу протягом різних історичних періодів на певних територіях;
 – динаміка мовної та етнічної асиміляції;
 – вплив ландшафтних умов на вибір місць оселення переселенців та ін.
Відсутні й праці, які б наочно (передовсім картографічно) ілюстрували процеси добровільного та примусового переселення, демонстрували час створення українцями населених пунктів, а також характеризували їх частку в загальному числі населення окремих територій, у складі контингентів пенітенціарної системи (за підрадянської доби), давали уявлення про регіоналізацію стану збереження зарубіжними українцями національної самосвідомості та ступінь їхньої інтеграції в іноетнічне середовище, як також характеризували часовий аспект цих явищ. Виданий 1992 р. атлас “Українці. Східна діаспора” є першою спробою дати відповіді на деякі з означених питань.
Такий стан проблеми є наслідком кількох причин. Так, проіснувавши нетривалий термін, припинили свою діяльність відділ дослідження української діаспори Інституту соціології НАН України, аналогічний Інститут українознавства Київського національного університету імені Тараса Шевченка, інші подібні структурні підрозділи, зокрема, відділ Інституту Росії та країн СНД НАН України. Значну увагу керівники наукових інституцій приділяли студіюванню історії та сьогодення західної діаспори. Варто підкреслити, що діаспора не відчувала браку уваги до себе з боку вчених та дослідників західного українського зарубіжжя. НТШ у США, Канаді та Західній Європі, Українська Вільна Академія Наук у США, Український інститут Гарвардського університету (США), Канадський Інститут Українських Студій, Український Вільний Університет, українознавчі кафедри в університетах Канади, США, Австралії, інших країн мають вагомі досягнення в цій галузі. 1998 р. українськими науковцями США та Канади започатковано діяльність Інституту дослідів української діаспори, метою якого “є дослідити сучасний стан усіх аспектів української діаспори у Сполучених Штатах Америки й Канади, її потреби та спроможності”.
Іншим аспектом предмета дослідження, який “заявив про себе” лише після зруйнування СРСР, є політичний. Очевидно, що потенціал українського електорату в пострадянських країнах, з яким так чи інакше матимуть справу й рахуватимуться основні політичні сили цих держав, повинен активно використовуватися з метою врахування політичних та інших інтересів України в процесі реформування зовнішньої політики країн СНД та Балтії. Очевидно також, що інтересам України відповідає збереження впливу Києва на східне українство, а це вимагає виключно узгодженої діяльності не лише українських зарубіжних інституцій у цьому напрямку. Отже, і з точки зору політичної проблематика сучасної східної української діаспори також потребує серйозного вивчення, орієнтованого на практичне застосування з урахуванням можливостей зарубіжного українства в забезпеченні підтримки Української держави, зміцненні економічних зв’язків, позитивного впливу на релігійну ситуацію в Україні, поверненні з-за кордону культурних цінностей тощо.
Щодо навчально-освітнього аспекту “діаспорної” тематик...


Звернутися до повного тексту статті  |  Звернутися до версії для друку

Скачати файл в форматі PDF
Оцінка змісту статті:
Ваша суспільна належність:
Архів
Новини
Увага! Щоби дізнатися, які статті з'являться наступного тижня, натисни тут.
Опитування
Як Ви оцінюєте наш сайт?



LiveInternet