головнановинипошукредакціяконтакти
пошук по сайту
Університети як осередки українознавчих досліджень
Автор: Гомотюк Оксана
доктор історичних наук, завідувач кафедри документознавства, інформаційної діяльності та українознавства Тернопільського національного економічного університету

Університети як осередки українознавчих досліджень

У вітчизняній науці є багато тем, інтерес до яких не згасає на протязі багатьох років. До таких належить інтелектуальна думка XIX ст. Саме в цей період зароджується національна наука, оформляються методологічні підходи до наукових студій, на арену виходять інтелектуали, чия творчість визначила цілі напрями в розвитку українознавства, яке в той час було тісно пов'язане із національним відродженням України, що, у свою чергу, відбувалося в контексті подій слов'янської історії та віддзеркалювало основні тенденції європейської наукової думки. Українознавство було основою кристалізації нації, її ментального одужання та духовного зростання. Воно сприяло утвердженню національної свідомості та слугувало прокладанню шляху для порятунку від фізичного, духовного, економічного, політичного занепаду в умовах "напівлюдського" існування в Російській та Австрійській імперіях. Шлях розвитку українознавчої думки – це шлях накопичення та консолідації етнічних, психінних, духовних сил, матеріальних засобів та створення потенційних можливостей для майбутніх творчих дій у векторі виборювання політичної самостійності.
Варто підкреслити, що, незважаючи на великий інтерес до інтелектуальної думки XIX ст., в українознавстві залишається ще багато неопрацьованих тем. Не досліджено роль Харківського, Київського, Одеського університетів у становленні українознавства, їх вирішального впливу на трансформацію української інтелектуальної думки XIX – XX ст.. На сьогоднішній день чи не єдиними розвідками, що торкаються історії університетського життя, є публікації Д.Багалія, Т.Щербань, В.Онопрієнка та колективних видань радянського періоду [1].
Пропонована стаття є спробою дослідити українознавчу місію Харківського, Київського, Одеського університетів у XIX ст.
З огляду на поставлену проблему, слід зазначити, що особливістю українознавства XIX ст. стала його доступність, відкритість до передових напрямів суспільно-політичної думки російського та європейського громадянства. При цьому зберігалась національна формула, творчо застосовувалося все прогресивне. Великі українознавці були і великими двигунами громадської, політичної свідомості, давали напрям для прийняття політичних рішень.
Українознавство пережило складні етапи у напрямку інституційного та концептуального оформлення. Найперше, що необхідно було зробити, це відокремитись від існуючих, усталених поглядів російської та польської інтелектуальної еліти на минуле, сучасне та майбутнє українського народу. Другим важливим завданням стало створення власної парадигми, яка відповідала б основним традиціям, тенденціям розвитку національного буття та перебувала на гідному рівні у світовій науці.
Українська інтелектуальна думка початку XIX ст. відчула на собі великий вплив європейського романтизму. Романтики вбачали у конкретній історії сутність минулого, основний акцент ставили на поняття "народ-нація" як історично сформовану єдність, що постає під впливом природного середовища та соціальних умов. В Україні ці теоретичні постулати знайшли продовження, пройшовши крізь призму народницьких ідей і проявилися у посиленому інтересі до національної самобутності, вітчизняної історії, утвердженні вільної особистості.
Трансформаторами передових ідей тогочасної Європи, зокрема, німецької філософської думки, що концентрувала свою увагу на вивченні розвитку окремих народів, їх національних особливостей, стали університети. Знайомство із німецькою класичною філософією у Наддніпрянській Україні пов'язане із Харківським університетом. Репрезентантами цих ідей стали такі філософи історії, як Й.Шад, І.Кроненберг, М.Лунін, В.Цих. Основні постулати німецької класичної філософії знайшли творче застосування на українському інтелектуальному ґрунті, чого, очевидно, не чекали в Російській імперії.
ХАРКІВСЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ, заснований у 1805 р., став першим новітнім вищим навчальним і науковим закладом у Наддніпрянській Україні. Наявність університету перетворила до того часу мале провінційне місто у значний центр, з якого почалося національне відродження [2]. Ця ініціатива належала відомому українському вченому та громадському діячеві В.Каразіну, котрий виступав з ідеями реформування освіти в Російській імперії, вказував на колоніальне становище України. Йому належить ціла низка винаходів у галузі...


Звернутися до повного тексту статті  |  Звернутися до версії для друку
Оцінка змісту статті:
Ваша суспільна належність:
Архів
Новини
Увага! Щоби дізнатися, які статті з'являться наступного тижня, натисни тут.
Опитування
Як Ви оцінюєте наш сайт?



LiveInternet