головнановинипошукредакціяконтакти
пошук по сайту
Філософські аспекти вивчення духовної спадщини українського Полісся
Автор: Ятченко Володимир
Доктор філософських наук, професор кафедри політології та соціології Національного аграрного університету, провідний науковий співробітник відділу української етнології НДІУ МОН України.

Філософські аспекти вивчення духовної спадщини українського Полісся

Поліський регіон України здавна манить до себе дослідників духовної культури східних слов'ян, духовної культури українського етносу. Тут до останнього часу побутують, та навіть і активно функціюють, архаїчні форми землеробського та тваринницького виробництва, обрядовості, світогляду, звичаїв та традицій. Історія довела, що зміни економічні й політичні, належність то до однієї держави, то до іншої, політика литвизації, сполячення, русифікації, хоч і серйозно підважили, та все ж не знищили регіональний різновид традиційної системи формотворень людського духу, етнокультурний геном полісян. У поліських селах (як це виявлено у 80 – 90 рр.. XX ст. та в перших роках століття нинішнього подвижницькою працею колективів науково-дослідних інститутів і дослідницьких об'єднань [див. 11; 7; 6] та численних окремих ентузіастів-дослідників) донедавна співіснували (а подекуди ще й донині співіснують) сучасні й надзвичайно застарілі способи та технічні засоби ведення домашнього господарства. В царині духово-звичаєвій тут сусідять елементи кількох світоглядно-цивілізаційних пластів, переплітаючись часом у химерних візерунках міфів, пісень, обрядово-ритуальних дійств сакрального характеру.
Позаяк архаїчні артефакти в побуті поліських селян належать до різних видоутворень людської діяльності (виробничої, ціннісно-смислової, релігійної, побутової, моральної та ін.), то й соціальна, етнографічна чи мистецтвознавча оцінки факту їх живучості, наявності їх в реальній життєвій практиці сучасного селянина мусять бути вельми неоднозначними.
Візьмімо, наприклад, сферу виробничої діяльності в індивідуальному господарстві поліського селянина. Дослідники виявили, що навіть у другій половині XX ст. на Житомирському Поліссі ще побутувала соха, а до тридцятих років минулого століття активно використовувалися дерев'яний плуг, плетена й трапецієподібна брускова борозна з дубовими зубами [40,387; 3,72], дерев'яні жорна з набитими на диск шматочками чавуну [2, 371]. Це саме стосується і засобів рибальства (дотепер у деяких населених пунктах регіону використовуються човни-довбанки), бджолярства (довбані вулики, як виявили учасники експедиції 1995 р., побутують і досі), полювання, посуду для зберігання продуктів харчування тощо. У північних районах Рівненщини, як свідчить А. Українець [73, 23] ще у XX ст. чоловіки носили біля пояса капшуки для кресала зі шкіри або посіка (сечовий міхур кабана) чи губи (наріст на дереві), подібні до тих, які археологи знаходять у похованнях древлян. Навіть у 80-х роках минулого століття старожили ще пам'ятали застосування вирубно-вогневої системи.
Безперечно, всі ці речі становлять безцінне надбання для етнографів, істориків культури, зрештою для всіх, хто цікавиться культурою свого роду, етносу. І значення зусиль, затрачених на віднаходження, класифікацію, збереження подібних речей, безсумнівне. Але те, що поліські селяни ще й до кінця XX ст. змушені були для забезпечення свого існування використовувати малопродуктивні працеємні пращурівські знаряддя праці, служить недвозначним жорстоким свідченням про справжню ціну "піклування" держави – як Російської, так і пізніше Радянської, про задоволення життєвих потреб селянина. І все це за тієї обставини, що визначальну роль у забезпеченні населення багатьма продуктами землеробства й до кінця XX ст. – не кажучи вже про початок XXI – відігравали в Україні саме індивідуальні селянські господарства.
Сказане, звісно, стосується далеко не лише населення Українського Полісся...
Значно цінніше те, що у середовищі полісян збереглись і продукти духовно-практичної творчості, пов'язані з такими архаїчними елементами матеріальної культури, як, наприклад, "...прикмети, повір'я, ворожіння і звичаї, що стосуються вибору місця для споруди, часових параметрів заготівлі деревини і початку самого будівництва, заснування житла, встановлення сволока і зведення крокв, вселення в нову хату тощо" [3, 74]. Всі ці структури виявляють свою вживленість у загальний контекст міфологічного світогляду предків сучасних українців, а відтак зберегли в собі елементи вже втрачених світоглядних і звичаєвих настанов, схильностей та орієнтацій, призабутих зразків моделей поведінки.
Продукти духовної творчості полісян надають надзвичайно багатий матеріал для широкого спектр...


Звернутися до повного тексту статті  |  Звернутися до версії для друку
Оцінка змісту статті:
Ваша суспільна належність:
Архів
Новини
Увага! Щоби дізнатися, які статті з'являться наступного тижня, натисни тут.
Опитування
Як Ви оцінюєте наш сайт?



LiveInternet