головнановинипошукредакціяконтакти
     Рік: 2006   Число: #4(21)
пошук по сайту
Андрій Ніковський у документальних свідченнях
Автор: Середенко Юлія
аспірантка Інституту української археографії та джерелознавства ім. М.С.Грушевського НАН України

Андрій  Ніковський  у документальних свідченнях

Андрій Васильович Ніковський (1885-1942?) належить до визначних постатей вітчизняної науки, зокрема в галузі українознавства. Його життєвий шлях, громадсько-політична та культурно-просвітницька діяльність і досі лишаються недостатньо дослідженими. В еміграційній літературі його ім’я  згадувалося переважно в контексті тих посад, які він обіймав у різних українських інституціях [1]. Радянська історіографія постать А.Ніковського замовчувала, а якщо й згадувала, то здебільшого негативно [2]. Так, у монографії „Українська РСР в період громадянської війни 1917–1920 рр.” прізвище А.Ніковського фігурує серед засновників і лідерів Української партії соціалістів-федералістів як “українського націоналіста” [2, 24], як голови Українського Національного Союзу (далі УНС), члени якого, за твердженням авторів, „всіляко намагалися вислужитися перед німецькими окупантами й гетьманом”[2, 24].
З проголошенням незалежної України почалося наукове  вивчення громадсько-політичної та культурно-просвітницької діяльності А.Ніковського. Одним з перших звернув увагу на цю постать  український літературознавець Ю.Лавріненко, який включив уривки зі збірки А.Ніковського „Vita Nova” до антології „Розстріляне Відродження”[3]. Заслуговує на увагу стаття О.Ніканорової [4], в якій подано короткий життєпис А.Ніковського з посиланням на деякі  джерельні свідчення. В газетній статті Д.Вєдєнєєва та С.Шевченка [5], яка  пізніше увійшла до збірки, присвяченої долям українських політв’язнів — визначних  діячів Розстріляного Відродження, подано важливі відомості про життєвий шлях А.Ніковського.  В.Верстюк та Т.Осташко у збірці  „Діячі Української Центральної Ради”[6] згадують А.Ніковського серед її засновників. Побачили світ дослідження його творчої та епістолярної спадщини, зокрема Н.Миронець  опублікувала листування А.Ніковського з Є.Чикаленком за 1917 р. [7], а в 2004 р.  І.Старовойтенко [8] подала археографічну характеристику виявлених нею  листів А.Ніковського.  В 2006 р. творча спадщина А.Ніковського вперше стала предметом дисертаційного дослідження з літературознавства [9].
Таким чином,  постать А.Ніковського вже привернула увагу дослідників, але існує багато прогалин у висвітленні  його життєвого і творчого  шляху, оскільки збіднілою лишається джерельна база дослідження. Метою даної статті є  наукове осмислення  біографії А.Ніковського  на основі комплексу джерел, зокрема його особового фонду, науково-публіцистичних праць, біографічних свідчень, епістолярної спадщини, а також судово-слідчих матеріалів.
Пам'ятки творчої  спадщини А.Ніковського зберігаються в Інституті рукопису Національної бібліотеки України ім. В.Вернадського (далі ІР НБУВ) як в його особовому фонді  (№226), так і в деяких інших фондах (Ф. №1 – Листування, Ф. №44 – Газета “Рада”). Основний масив матеріалів об’єднаний  в особовий фонд А.Ніковського. Він  налічує 322 одиниці зберігання (від 1 до 10 аркушів у кожній). З особистих документів А.Ніковського у фонді зберігаються: посвідчення на право вступу до вищого навчального закладу, видане 1 серпня 1905 р. Очаківською міщанською управою, свідоцтво про військову повинність, де зазначено, що він був призваний до війська у 1907 р. і зарахований у “ратники ополчения второго разряда”,  свідоцтво про зарахування на історико-філологічний факультет Новоросійського університету, видане 3 квітня 1912 р., а також записна книжка, в якій зафіксовані події з 11 березня по 15 червня 1918 р. Серед документів фонду – фотографія А.Ніковського, датована травнем 1916 р.  
Більшу частину  особового фонду А.Ніковського (306 одиниць зберігання) складають листи як від офіційних установ та організацій,  так і від приватних осіб. Серед кореспондентів фігурують такі відомі особистості, як Христя Алчевська, Галина Домбровська (Журба), Сергій Єфремов, Олександр Олесь, Петро Стебницький, Євген Чикаленко та ін.
Важливим джерелом, що торкається біографії  А.Ніковського, його наукової та громадської діяльності, є слідча справа “СВУ” № 47757  у трьох частинах, яка зберігається в Державному архіві Служби безпеки України  (далі ДА СБУ ). Вона містить багато відомостей про маловідомі ф...


Звернутися до повного тексту статті  |  Звернутися до версії для друку

Скачати файл в форматі PDF
Оцінка змісту статті:
Ваша суспільна належність:
Архів
Новини
Увага! Щоби дізнатися, які статті з'являться наступного тижня, натисни тут.
Опитування
Як Ви оцінюєте наш сайт?



LiveInternet