головнановинипошукредакціяконтакти
пошук по сайту
Образ, увиразнений листами
Автор: Погрібний Анатолій
доктор філологічних наук, провідний науковий співробітник відділу “Мова як українознавство” НДІУ, професор Інституту журналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка, академік АН Вищої школи України, голова Всеукраїнського педагогічного товариства ім. Г. Ващенка.


Образ, увиразнений листами (штрихи до СИЛЬВЕТКИ  ДОКІЇ ГУМЕННОЇ)
          
 - Так, пані Докіє, чути про вас – чув не раз, але читати, даруйте,  не читав нічого, бо не міг  знайти у нас ваші твори.
 Так відповів я зсутуленій старенькій пані з трішки пігментованим обличчям та зосереджено-проникливим поглядом, коли по закінченні моєї доповіді в НТШ у Нью-Йорку весною 1990 року, вона підійшла до мене і сказала:
 - Я хочу  познайомитися, я ? Докія Гуменна. Чи вам щось промовляє це прізвище, пане професоре? Чи чули щось про мене?
 Та перша розмова була нетривалою і,  пригадую,  спрямовував я  її у практичний бік: просив письменницю  надіслати її твори.
 - Нехай це буде не для мене, ?  переконував я, почувши у відповідь, що знайти зайві примірники важко.  ? Надішліть, прошу, для бібліотеки нашої Спілки письменників.
 І ось, відлетівши вранці наступного дня до Києва, я почав чекати. Ну, скільки тих книжок, думалось мені, може надійти? Три ? чотири... Та ось одержую першого листа від неї, датованого 9 квітня 1990 р. (цю статтю я і побудую на листах письменниці до мене, що про них досі я поінформував лише у “Літературній Україні” від 15 квітня 2004 р.): “З приємністю згадую нашу коротку розмову 31.ІІІ. 90, після Вашої доповіді (...) Повідомляю цим листом, що сьогодні я вислала на подану Вами адресу  рекомендованою поштою повну збірку (крім “Прогулянки...”) моїх творів (...) Це ? чотири пачки. До кожної пачки я вклала списочок (висилаю копії), (...) що є у кожній пачці”.
 Ці “списочки”! Вже й вони засвідчували, що написане Д. Гуменною становить цілу бібліотеку.
 Ось перша пачка : на невеликому аркушику письменницею зазначено, що в неї укладено книжки: “Діти Чумацького Шляху” (два томи), “Багато неба”, “Серед хмаросягів”. У другій пачці: “Золотий плуг”, “Вічні вогні Альберти”, “Небесний змій”, “Чотири сонця”, “Внуки столітнього запорожця”.  У третій: “Скарга майбутньому”, “Хрещатий Яр”, “Епізод із життя Европи Критської”, “Жадоба”. У четвертій: “Велике Цабе”, “Вчений гусак”, “Мана”, “Родинний альбом”, “Благослови, мати!”, “Минуле пливе в прийдешнє”.
 Одначе її, цієї бібліотеки, ще треба було дочекатися у Києві, з приводу чого обидві “сторони” (моя та Д. Гуменної) вельми турбувалися. Якраз тієї весни була в Україні донька М. Драй-Хмари доктор, Оксана Ашер, і я передав через неї листа, який засмутив письменницю.  “З Вашого листа, що передала мені Оксана Ашер, ? написала вона мені 1 червні 1990 р.,? я довідалася, що моя збірка творів ще й досі не дійшла, хоч це вже ... два місяці”. З цього ж листа: “Ваш задум познайомити читача в  Україні з моїми творами мене захоплює і викликає зустрічне бажання (...) Я готова   співпрацювати, скільки здужаю. Дуже приємно вразив  мене  Ваш  конкретний підхід. А то ? тільки й чую досі: “Вже скоро вся Україна вас читатиме...” А що і як? Щось не видно”. Для публікації у якомусь із журналів письменниця радила вибрати з таких оповідань та новел, зібраних у багатьох книжках: “Діямант”, “Чисте сумління” і “Фахівці” (“разом”), “Поклонник зорі мудрих”, “Славко, Люся ї їх мама” ( це ? зі збірок  “Серед хмаросягів”,  “Чотири сонця” та “Багато неба”).  “Ну, а щодо видання книжного, то всі кажуть: “Діти Чумацького Шляху”.  Я сказала б ? “Велике Цабе” (повість з трипільських часів. ? А.П.), тільки конче з ілюстраціями”.
Згодом, у листі від 18 травня 1991 року, письменниця подасть ще  й  таку інформацію про   твори, що з них можна було б “щось вибрати”  для першого ознайомлення з її доробком  читачів в Україні: “Два роки тому я дала в руки др-ві М. Жулинському мою недруковану збірку “О, Земле!” із словами: “Як хочете, то надрукуйте”. А що він з нею зробив і чи довіз до Києва, то я нічого не знаю. Тепер, як є нагода, можна щось із 22 новельок вибрати. Це – ніби пара для ”Прогулянки...” (мова про книжку новел Д. Гуменної “Прогулянка алеями мільйоноліть”).
Тим часом згадані чотири пачки були одержані, і дізнавшись про це, 6 липня 1990 р. письменниця у черговому листі зазначала: “Я безмірно вдячна за  листа з 23-го червня ц. р. ...


Звернутися до повного тексту статті  |  Звернутися до версії для друку
Оцінка змісту статті:
Ваша суспільна належність:
Архів
Новини
Увага! Щоби дізнатися, які статті з'являться наступного тижня, натисни тут.
Опитування
Як Ви оцінюєте наш сайт?



LiveInternet