головнановинипошукредакціяконтакти
пошук по сайту
Іван Огієнко і вітчизняна наука: епістолярні свідчення
Автор: Марушкевич Алла
кандидат педагогічних наук, м.Київ

Іван Огієнко і вітчизняна наука: епістолярні свідчення

15 січня 2002 року виповнилося 120 років від дня народження визначного українського вченого, громадського і політичного діяча митрополита Іларіона – Івана Огієнка. Для сучасних науковців важливим є його теоретичний і практичний внесок у вітчизняну науку взагалі й педагогічну, зокрема.
Вагомі факти його наукової діяльності допомагають встановити епістолярні та інші архівні джерела, серед яких особливе місце займають спогади. Вони сприяють глибокому розкриттю основних аспектів життєдіяльності вченого, дають змогу реально оцінити маловідомі ситуації, пов'язані з його науковою творчістю, розкрити суть проблем щодо напрямів наукових пошуків.
Епістолярна спадщина Івана Огієнка викликає на сьогодні немалий інтерес у багатьох науковців. В Україні видруковано його окремі листи до М.Грушевського, М.Шаповала, Л .Білецького, О.Маковея, І.Франка та інших визначних діячів українського народу. Для написання цієї статті автором проаналізовано 144 епістолярних джерела, невідомих широкому загалу: одинадцять листів до І.Свенцицького; чотири листи до В.Гнатюка; дев'ять листів до В.Пеленського; одинадцять листів до М.Возняка; три листи до І.Раковського; один лист до А.Шептицького; дев'яносто два листи до К.Студинського на 139 аркушах; чотири листи до Й.Скрутеня. Крім того, в її тексті процитовано уривки звернень Андрія Шептицького та Павла Скоропадського до Івана Огієнка, які черговий раз засвідчують його високий авторитет як науковця і духовної особи.
В автобіографічній хронологічній канві «Моє життя» Іван Огієнко вказав, що у 1905 – 1914 рр. розпочалась його «початкова наукова й громадська праця» [1, с. 447]. У названій роботі вченого знаходимо інформацію і про його педагогічну діяльність, яка розпочалась у дуже ранні роки як репетиторська практика. Про це Іван Огієнко не один раз повторює: «1895 – 1896. Навчає селянських дітей грамоти й молитов за малу плату. 1895 – 1896. Навчає дітей (Станислава і Владислава) родини Стаховського, співвласника парового млина в Брусилові, а це дає змогу самому вчитися. 1903 – 1909. Безперервна репетиторська праця для прожиття й науки в Києві, а літом у м. Брусилові, та для утримання матері» [1, с. 446] тощо.
1905 – 1914 роки можемо характеризувати як вирішальні у його професійному становленні, оскільки у цей період він інтенсивно підвищував рівень своєї освіченості в Острозькій класичній гімназії (1900 – 1903), Київському університеті ім. Св. Володимира (1903 – 1909), на Вищих педагогічних курсах у Києві (1911 – 1912); набував наукового досвіду в «Семінарі російської філології» екстраординарного професора кафедри російської мови та письменства В.Перетца (1907 – 1914); філологічній секції Наукового Товариства ім.Тараса Шевченка в Києві, заснованого 1907 року М.Грушевським (1907 – 1910), товаристві «Просвіта» (1908 – 1910); оволодівав кваліфікацією учителя російської мови та літератури в Комерційній середній школі «Товариства поширення освіти» (1908 – 1909), гімназії О.М.Стельмашенка (1914); укладав методичні посібники для шкільного вжитку.
Відшукані й проаналізовані автором статті листи Івана Огієнка до М.Грушевського, І.Франка, В.Гнатюка, М.Возняка, І.Свенцицького, О.Маковея засвідчують високий творчий потенціал і різнобічність таланту молодого на той час ученого.
У листах до Михайла Грушевського вияскравлюються ділові якості Івана Огієнка-коректора, перекладача і неофіційного редактора «Записок українського наукового товариства в Києві», вказуються наукові праці, написані ним і ті, які цікавили його у 1907 – 1908 роках. Наприклад, лист від 4 листопада 1907 року містить інформацію про те, що в п'ятій книзі «Записок...» за цей рік почала друкуватись стаття «Огляд українського язикознавства» Івана Огієнка, який на той час був студентом Київського університету імені Св. Володимира.
У листі від 28 лютого 1909 року Іван Огієнко вказує, що в четвертій книзі «Записок...» за цей рік «починається мій словник – готовий до друку» [2]. Проаналізувавши ряд тогочасних видань, ми дійшли висновку, що у названому джерелі йдеться про його працю «Українська граматична термінологія: Історія граматичної літератури, термінології та історичний словник граматичної термінології», опубліковану в І і IV книгах «Записок...» за 1909 рік [3, с. 63]. Крім того, на сторінках «Записок...» поміще...


Звернутися до повного тексту статті  |  Звернутися до версії для друку

Скачати файл в форматі PDF
Оцінка змісту статті:
Ваша суспільна належність:
Архів
Новини
Увага! Щоби дізнатися, які статті з'являться наступного тижня, натисни тут.
Опитування
Як Ви оцінюєте наш сайт?



LiveInternet