головнановинипошукредакціяконтакти
пошук по сайту
Нема ріднішої землі
Автор: Крижанівська Валентина
завідувач відділу філософії освіти і освітніх технологій НДІУ МОН України.

Нема ріднішої землі

У листопаді 2005 р. ми звернулися до всіх учнів України з проханням поділитися своїми думками про їхнє життя в Україні, про рідне село (місто), сім’ю, про людей, що оточують, про навчання в школі, улюблені заняття після уроків, про все, що їх сьогодні хвилює. На нашу пропозицію відгукнулося понад сім тисяч дітей з усіх областей України. Найбільше творів надійшло з Донецької, Запорізької, Київської, Луганської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Харківської, Чернівецької областей.
Учнівські сповіді можуть стати темою не одного наукового дослідження. На їхній основі й укладено збірку «Люблю Україну, бо вона моя». Керівник цього проекту – перший заступник Міністра освіти і науки Борис Жебровський. У вступному слові до читачів він зазначив: «На відміну від Вас, я її вже прочитав і заздрю Вам, бо попереду маєте чарівні хвилини подиву і щастя. Боже! Скільки ж у нас підростає неймовірно талановитих і красивих українців! Не хочеться писати «вступних» банальних речей, занадто програшно це буде в порівнянні з ранковою свіжістю дитячих нарисів. Крім всього іншого, вдячний їм за те, що навернулися сльози від власних спогадів про далеке дитинство. Давно не відчував від слів запахів скошеного сіна і степового вітру.
Читайте!… Хто давно не був в Україні – защемить серце, хто ніколи не був, того потягне до таємничої і прекрасної землі предків, до тих, хто зростає на ній сьогодні».
«Я люблю Україну, бо вона моя». Ці слова з твору української дівчинки надзвичайно важливі сьогодні, коли в суспільстві спостерігається втрата духовної культури, руйнується моральний зв’язок між поколіннями, коли нагальною є потреба повернення історичної пам’яті і, найперше, родовідних цінностей, які незримо оселяться в дитячих душах і сформують свідомість.
Кожен рядок дитячих творів свідчить про те, що їх автори – особистості з почуттям людської і національної гідності, що виражається у ставленні до національних цінностей – рідної мови, культури, національних свят, традицій. Для них характерна щира любов до батьків, рідних. Вони вважають сенсом свого життя – зберегти і продовжити традиції своїх родин. Толерантно ставляться до інших народів і культур. Усвідомлюють себе в єдності з рідною природою, сповненою дивовижних барв, чудових звуків, досконалих форм, багатого пейзажами, що нагадують казковий світ.
Їх хвилюють споконвічні питання: «Хто ми? Звідкіля ми? І куди йдемо?».
З любов’ю і вдячністю діти пишуть про свою школу, яка є центром їхнього світу, про мудрих учителів, про безкорисливу дружбу і вірність, про улюблені заняття після уроків. З особливими почуттями розповідають про людей, які відкрили для них світ мистецтва, навчили любити і цінувати життя, перемагати всі негаразди, бути оптимістами.
Тривожить душу юних авторів те, що багато синів і дочок України виїжджають за межі рідної землі в пошуках кращої долі, а там хворіють ностальгією за рідною Батьківщиною. На думку дітей, відстань від України до тих, хто мешкає за її межами, вимірюються не кілометрами, а струнами людської душі, української.
Вони щиро вірять, що в України велике й заможне майбутнє, якщо кожен намагатиметься бути кращим у своїх справах і починаннях, розуміють свою відповідальність за державу, вважають себе її будівничими.
Об’єднує всіх авторів те, що учні пов’язують свою долю з долею України. Вірять, що кожен зможе тут знайти свій шлях у житті і стати щасливим. «Тепер ми маємо можливість усвідомити себе великою нацією, ствердити нашу державність, дати змогу прорости прадавнім корінням на святій українській землі. Хай Бог i рідне небо пошлють нам силу для життя i воскресіння…».
Ось такі вони – наші українські діти.
Ми безмежно вдячні всім юним авторам за те, що поділилися з нами своїми відвертими думками, відкрили власний внутрішній світ, дали можливість побачити їхніми очима нашу рідну Вітчизну і навколишній світ.
Пропонуємо прочитати декілька творів збірки «Люблю Україну, бо вона моя».

Ірина Ніколайчук, учениця 9-го класу села Солов’ївка Брусиловського р-ну Житомирської обл.
Дім для душі
(Лист далекому українцю)
Де ти?
Це перше запитання, яке я хочу тобі задати.
Ти стоїш зараз – напіврозгублений, напівроздратований – і нервово крутиш у руках листа «Фром Юкрейн». Явно спантеличений несподіваним і, найголовніше, таким водночас простим і ...


Звернутися до повного тексту статті  |  Звернутися до версії для друку

Скачати файл в форматі PDF
Оцінка змісту статті:
Ваша суспільна належність:
Архів
Новини
Увага! Щоби дізнатися, які статті з'являться наступного тижня, натисни тут.
Опитування
Як Ви оцінюєте наш сайт?



LiveInternet