головнановинипошукредакціяконтакти
пошук по сайту
Іван Матвійович Стешенко (До 130-річчя від дня народження)
Автор: Салата Оксана

Іван Матвійович Стешенко (До 130-річчя від дня народження)

Доля майбутнього України в руках нашого багатого й бідного духовно, талановитого й непідготовленого українського вчителя.

Чи зможемо, чи зуміємо ми покласти в основу нашої школи національне виховання? Чи прищепимо нашим дітям палку любов до рідного краю й бажання наложити головами за щастя й долю його? Чи здолаємо ми виховати не рефлексійно настроєну людину, а патріота з ясним розумом і, головна річ, міцною, як криця волею?
І.Стешенко
Існують невблаганні історичні реалії: держава, яка руйнує власну освіту, – не має майбутнього. На жаль, ці слова є актуальними і сьогодні.
Майже 90 років тому це зрозумів міністр освіти першого українського уряду часів Центральної ради Іван Стешенко. Він намагався зробити усе для того, щоб школа нової Української держави постала й зайняла гідне місце у процесі державотворення.
Напередодні буржуазно-демократичної революції 1917 року середня освіта в Україні була у занедбаному стані. Цьому сприяли накази Миколи II про шкідливість культурної й освітянської діяльності в Україні (1908р.) і скасування української преси (1914р.). Великодержавних ударів найбільше зазнала українська педагогічна думка і практика. Школа перетворилася на знаряддя обрусіння населення 1.
Відродження української державності у 1917 – 1920 рр. сприяло відродженню національно-культурного життя українців. Найбільш свідомі громадяни нової Української держави і насамперед інтелігенція активно включилися в процес творення національної освіти.
Виразником інтересів та прагнень українського народу до створення національної освіти і став Генеральний секретар освіти – Іван Стешенко – педагог, літературознавець, письменник, активний громадський та політичний діяч, член старої громади, УСДРП, ТУПу. Незважаючи на досить важку політичну ситуацію в країні, він створив фундаментальні засади розбудови національної школи – стрижень, на якому розвивалась національна педагогічна думка. Послідовність цієї концепції та її реалізація були зосереджені та здійснені наступними українськими урядами.
При розробці концепції української школи І.Стешенко враховував стан освіти і ті першочергові завдання, які поставила на порядок денний передова українська громадськість, освітянські та учнівські колективи. Так, у зверненнях та резолюціях з питань середньої освіти єпархіального з'їзду законовчителів Полтавської губернії (6 червня 1917р.), Українського національного з'їзду Київської губернії (19 – 20 серпня 1917р.), Всехолмського делегатського з'їзду (25 – 27 серпня 1917р.) мова йшла про негайну українізацію освіти, про створення, особливо в селах, народних українських шкіл усіх типів, про найскоріше запровадження обов'язкового загального навчання, про звільнення від військової служби учителів-українців2.
Слід було визначити найголовніші засади освіти українського народу, на яких базуватиметься подальший її розвиток. Основні положення освітньої політики Іван Стешенко викладає у листі „До Губерніальних і повітових земських управ, міських управ і вчительських організацій": „Устрій школи повинен відповідати устрою краю. Громадянами вільної Української Республіки не можна правити згори, категоричними веліннями; так само й школа повинна правитися самою громадою, в інтересах якої вона виховує майбутніх громадян..."3.
Отже, перед учителем середньої школи І.Стешенко ставив складне й всеохоплююче завдання, розв'язання якого було ключем до створення української держави. І розв'язувати повинен був лише він – "багатий і бідний духовно, талановитий і непідготовлений український учитель".
Щоб створити сприятливі умови для розвитку освіти в Українській державі, І.Стешенко зумів налагодити освітні взаємини з російською та єврейською культурою в Україні. Це сприяло відродженню покривдженої української нації.
Найближчою та найпекучішою його турботою була освіченість учителя. Втіленню цієї ідеї служить заснування Української педагогічної академії – праобразу нинішнього міжрегіонального педагогічного університету та інституту перепідготовки вчителів.
Більш як через двадцятиліття, 1 вересня 1939 року, ця ідея буде реалізована завідувачем Київського міського виконавчого комітету Лінійчуком у єдиному тоді в Україні Київському інституті удосконалення вчителів, після чого й він зазнав гонінь та репресій.
Доси...


Звернутися до повного тексту статті  |  Звернутися до версії для друку

Скачати файл в форматі PDF
Оцінка змісту статті:
Ваша суспільна належність:
Архів
Новини
Увага! Щоби дізнатися, які статті з'являться наступного тижня, натисни тут.
Опитування
Як Ви оцінюєте наш сайт?



LiveInternet