головнановинипошукредакціяконтакти
пошук по сайту
Визволення... смертю (Ще одна постать у терновім вінку: Марія Крушельницька)
Автор: Качкан Володимир
м. Івано-Франківськ

Визволення... смертю (Ще одна постать у терновім вінку: Марія Крушельницька)

Усе, що сьогодні може пробитися до спраглих сердець через опубліковане про Марію Крушельницьку, – то лише нерозквітла ще уквітина пізнання історичної правди про всесвітньої сили трагедію української сім'ї-родини Крушельницьких-Левицьких. Ще на велетенському генеалогічному дереві цих двох родоводів – не один досі невпізнаний дослідниками й меланхолійними державотворцями забрунькований у високий талант плід, що його так дочасно висушила й знищила рука страшної системи, що, нарешті, з волі Всевишнього захлинулася у морі крові та олжі.
Віриться, що молода поросль дослідників ось-ось наблизиться до ще вчора заблокованих важких дверей архівних сховищ – і видобуде на світ пізнання нацією унікальні документи про життєтворчість Антона і Марії Крушельницьких, їхніх синів Івана, Тараса, Остапа, Богдана, дочки Володимири, а поряд з цим – обпікаючі душу документальні свідчення – листи, що їх зберегла наша знедолена доля, – їх сотні!..
Крушельницька Марія Степанівна (08.12.1976, с.Ульгівці Рава-Руського повіту на Львівщині – 28.08.1935, м.Харків; псевдоніми та криптоніми: Слобода-Крушельницька Марія; Слободівна Марія; Слободівна; Марія Степанівна; М.С.; М.) увійшла в історію української культури як драматична акторка, публіцист, мемуарист, редактор та прозаїк.
Крушельницька осягнула, мабуть, найвищі сходинки життєвих університетів в сімейному колі: тут панувала глибокоморальна християнська традиція, культ матері і батька. Навчалася в українській гімназії (м.Львів), а з 1893 до 1902 рр. – засвітила небуденний талант в українському театрі товариства "Руська бесіда", де виконувала головні ролі у п'єсах І.Франка, І.Крашевського, І.Тобілевича, М.Старицького, Г.Зудермана, Л.Толстого.
З виставами театру об'їздила Галичину, гастролювала у Польщі.
Після одруження з Антоном Крушельницьким Марія покинула сценічну працю (прощальна роль 1901 р. у п'єсі Л.Толстого "Власть тьми"), повністю віддалася сім'ї, дітям (про це детальніше див.: Крушельницька Лариса. Рубали ліс...: Спогади галичанки //Дзвін. – 1990. – № 3. – С. 119 – 133; № 4. – С. 121 – 132; № 5. – С. 118 – 131; її ж: Рубали ліс...: (Спогади галичанки). – Львів, 2001. – 260 с., 34 с. іл.). І хоча Марія Крушельницька немовби відійшла у тінь від отого бравого-святочного, що чекало на неї мало не щодня на театральних сценах, все ж вона ніколи не була байдужою до суспільно-культурного, просвітницького, педагогічного та літературно-пресового життя. За майже тридцять п'ять літ заміжнього життя ця жінка неодноразово сприймала фібрами тонкої поетично-музичної душі ангельське раювання як мати І кохана дружина; 11 ноги в сімейних радощах і таких, на жаль, нерідко повторюваних побутових невлаштованостях та сприкреннях від знайомих-незнайомих та випадкових стрічних, – мірчили галицькі гостинці й обрінки Городенки і Винник, Коломиї і Рогатина, Нижнього Березова і Бережан, Львова і далекого-близького Відня (1915 – 1916, 1919 – 1925); вона нерідко перетворювалася на чорнового підручного чоловіка, бо вважала, що він творить особливої потреби роботу: редагує часописи, укладає і видає численні українські читанки переважно для сільських шкіл. І вона, Марія Крушельницька, будучи зразковою матір'ю-українкою, націоналісткою не у словесних мітингових гаслах, а в щоденному прикладічині, докладала повсюдно зусиль для створення театральних гуртків, поширення ідей емансипації жінки, популяризації національної історії, культури і, зокрема, книжки (на цьому полі залишила помітний слід, друкуючись в таких періодичних виданнях, як: "Жіноча доля", "Діло", "Буковина", "Літературно-науковий вісник", "Нова хата", "Нові шляхи", в коломийських, львівських та чернівецьких альманахах).
Хто знає, якої довжини могла б бути життєво-творча дорога цієї дивовижного характеру українки, якби нею, як і її чоловіком, не оволодів міф віри у щасливу велику Україну, що мала б закорінюватися там, на сході нашої прадавньої території. Той міф і оциганив усю сім'ю Крушельницьких, як і сотні інтелектуально потужних родин, що складали золотий генофонд нації й у майбутньому мали вифундаментувати Українську соборну незалежну державу. Наївна віра у справедливість у Радянській Україні там, за Дніпром, і привела Марію Крушельницьку до трагічного відкидання-несприйняття тієї забреханої "ніби прав...


Звернутися до повного тексту статті  |  Звернутися до версії для друку

Скачати файл в форматі PDF
Оцінка змісту статті:
Ваша суспільна належність:
Архів
Новини
Увага! Щоби дізнатися, які статті з'являться наступного тижня, натисни тут.
Опитування
Як Ви оцінюєте наш сайт?



LiveInternet