головнановинипошукредакціяконтакти
пошук по сайту
Філософсько-світоглядні особливості творчості Б.Гмирі
Автор: Баранівський Василь
професор Національної академії оборони України, д-р філос. наук, проф., акад. Академії наук вищої школи України, акад. Української академії політичних наук

Філософсько-світоглядні особливості творчості Б.Гмирі (до 100-річчя від дня народження українського співака)


Філософсько-світоглядні засади кожного митця заслуговують на окреме дослідження. Саме цей аспект творчості висвітлює найглибші, найбільш вагомі, часом дуже потаємні його задуми та творчі наміри.
Філософсько-світоглядні особливості творчості співака розкриваються через аналіз змісту та характеру створених ним сценічних образів, виконаних ним творів, через усвідомлення епохи, в яку він творив, здійснював свої творчі плани.
Глибинними спонукальними мотивами, що визначали життєвий світогляд Бориса Романовича Гмирі було, безумовно, його соціальне походження. Він був, перш за все, українець, патріот своєї рідної землі, свого народу, він глибоко знав, шанував та всіляко пропагував досягнення української культурно-історичної спадщини.
Національний характер його творчості проявився, зокрема, в його ставленні до української народної пісні (яку він любив з дитинства), через створені ним історичні образи та особливості їх інтерпретації. У своїх спогадах Борис Романович писав: "Пісня українська – немов серце, немов любов матері... Всі грані людських почуттів віддзеркалилися в нашій народній пісні". Будучи глибоко народним українським співаком, він найбільш шанував із вітчизняних композиторів твори М.Мусоргського, П.Чайковського, О.Бородіна, М.Глінки, О.Драгомижського, М.Лисенка, С.Рахманінова, А.Рубінштейна. Він особливо шанував, захоплювався величчю і красою музики М.П.Мусоргського. Борис Гмиря відчував внутрішню близкість до ідейно-художнього кредо композитора: його любові до знедоленого люду, його прагнення високої правди в мистецтві, розкриття потаємних глибин людської душі в стражданні та радощах. Зближувало його з М.Мусоргським і бажання своїм мистецтвом служити народові [1, С.10].
З класичної української літератури Борис Романович особливо вирізняв творчість Лесі Українки і Тараса Шевченка. "Немов і народився я, вже знаючи його, великого Кобзаря", – писав співак, розповідаючи про підготовлену ним тематичну програму концерту з творів на вірші поета, який "словами якимись теплими, рідними, своїми і разом нашими, як додому, проникає у кожне серце людське і там "панує", творить діло велике – облагороджує людей" [2, С.96].Як дійсно народний митець та український патріот, він водночас шанував праці і творчі досягнення представників інших народів, зокрема: Галілео Галілея, В.Шекспіра, Гете, Ромена Ролана, прозову та поетичну творчість Марка Твена, Ч.Діккенса, К.Паустовського, О.Пушкіна, О.Салтикова-Щедріна.
Практично вся творчість Бориса Гмирі відбувалася в період засилля командно-адміністративної, тоталітарної системи, що панувала на той час в радянському суспільстві. Тому він, фактично, як і всі інші митці, знаходився під контролем відповідних владних структур. За таких умов сподіватися на вільне висловлення філософсько-світоглядних позицій було просто неможливо. Часом йому доводилося відбиватися від найбезпідставніших "наскоків" з боку тогочасної критики. Так, в своїй статті "Полеміка з критиком" він захищає себе від звинувачення в тому, що нібито ним не витримана крапка у записаному на платівці творі "Полководець", а також в транспонуванні цього твору відносно до свого голосу [1, С.10].
Також, відома всім редакційна стаття в газеті "Правда" – "Про оперу "Богдан Хмельницький" К.Данькевича, в якій Борис Гмиря виконував роль Кривоноса. Від різкої критики на свою адресу Бориса Романовича врятувало лише "талановите виконання своєї партії", – як зазначалося в статті.
Водночас саме в таких оперних творах, як "Богдан Хмельницький" К.Данькевича, "Тарас Бульба" М.Лисенка, "Князь Ігор" О.Бородіна, "Запорожець за Дунаєм" С.Гупака-Артемовського, "Мазепа" П.Чайковського та інших проявляються основні принципи філософсько-світоглядної позиції митця – це принципи історичної правди, об'єктивності та глибокої народності, поваги й любові до української історії та національної культури.
Реалізація цих принципів давалася йому шляхом великої та наполегливої щоденної праці. Так, понад два роки він працював над створенням образу Максима Кривоноса. Свій погляд на цю історичну постать Борис Романович Гмиря висловлює так: "Образ народного ватажка Максима Кривоноса складний своїми контрастами. Історичні дані про Кривоноса досить бідні, але все-таки дають ...


Звернутися до повного тексту статті  |  Звернутися до версії для друку

Скачати файл в форматі PDF
Оцінка змісту статті:
Ваша суспільна належність:
Архів
Новини
Увага! Щоби дізнатися, які статті з'являться наступного тижня, натисни тут.
Опитування
Як Ви оцінюєте наш сайт?



LiveInternet