головнановинипошукредакціяконтакти
     Рік: 2006   Число: #2(19)
пошук по сайту
Українські громади в Іспанії (соціальні здобутки четвертої хвилі еміграції)
Автор: Галько Оксана
кандидат історичних наук, завідувач відділу координації вітчизняних і зарубіжних центрів українознавства НДІУ.

Українські громади в Іспанії (соціальні здобутки четвертої хвилі еміграції)

Останнім часом феномен діаспори (а особливо – економічної еміграції четвертої хвилі) все більше звертає на себе увагу вчених: соціологів, істориків, політологів – усіх, хто тією чи іншою мірою досліджує це унікальне явище. Це й не дивно: в епоху глобалізації з її інтенсивними міграціями й активізацією культурно-інформаційного обміну, нівелюванням політичних кордонів все чіткіше проступає істина єдиного простору, який затушовує ідею стійкості культур та існування гомогенних суспільств [3, 138]. Четверта хвиля, яку умовно відносять до діаспорних об’єднань, оскільки вона за своїми особливостями не відповідає багатьом критеріям розвитку діаспори попередніх трьох хвиль, є яскравим прикладом цих унітарних процесів. Особливо, коли йде мова про два найвищі ступені входження в інший етнос – інтеграцію та асиміляцію.
Українська економічна хвиля еміграції, яка з початку 90-х років ХХ ст. потужним потоком почала вливатися в нації інших держав, максимально сприяючи їх економічним здобуткам, багато в чому відтворює ці процеси. Але найосновніші принципи своєї ідентичності (на основі класифікації Р. Коена) – зберігання в сім’ї пам’яті про своє походження, яка слабне залежно від інтенсивності соціальної, культурної, політичної інтеграції в суспільство, куди індивід інтегрується; чітке уявлення про своє коріння, яке не виходить за рамки симпатії і цікавості; взаємозв’язок між уявленням про своє походження та індивідуальною ідентичністю; активний інтерес до етнічної Батьківщини і подій, які там відбуваються; збереження ключових елементів культурного спадку етнічної Батьківщини (мови, звичаїв і традицій); контакти з родичами на Батьківщині та надання їм матеріальної допомоги; стимулювання влади країни проживання до ведення політики, яка сприяє розвитку етнічної держави; участь у виборах влади етнічної Батьківщини; готовність цю Батьківщину захищати; прийняття рішення про повернення тощо – українські етнічні індивіди зберігають. Яскравим тому підтвердженням є розвиток українських громад у сучасній Іспанії.
Формування української діаспори в Іспанії фактично розпочалося після Другої світової війни, коли у важкі повоєнні роки перша нечисленна група українських студентів прибула до Мадрида в пошуках кращої долі. Саме тоді в Іспанії утворилося перше українське товариство релігійно-конфесійного спрямування під назвою «Обнова».
У період так званого «застою» еміграція до Іспанії мала здебільшого політичний характер і не була багаточисленною. На початку 90-х років, після розвалу СРСР, виникла нова хвиля еміграції на Захід, у тому числі й до Іспанії, яка набула економічних ознак. Остання, четверта, хвиля еміграції до Іспанії припадає на середину 90-х років і має економічний (заробітчанський) ухил, обумовлений чіткими матеріальними причинами, – втратою робочих місць, економічною та політичною нестабільністю на Батьківщині, наступом ринкової економіки тощо. Це так звані економічні «біженці», мігранти, які в пошуках кращої долі повторюють шлях своїх предків кінця ХІХ ст.
Вибір країни, де сучасні емігранти планують покращити свій добробут, а то й прийняти підданство, базується на високому економічному розвитку та лояльному економічному законодавстві країн-донорів. Найпотужніші хвилі економічної еміграції українців рушили до Західної Європи, зокрема до Італії, Греції, Іспанії, Португалії, а також до країн пострадянського блоку – Польщі, Чехії, Словаччини, Угорщини.  Якоюсь мірою відбувся також поділ за статевими ознаками – більшість заробітчан-жінок відбуло до Італії та Греції, чоловіки надавали перевагу Іспанії та Португалії.
Основними причинами, чому українці обрали Іспанію, були:
1) ліберальне іспанське законодавство, яке дозволяло іноземцям отримати роботу без оформлення офіційних документів;
2) наявність потреб у заповненні робочих місць у сільському господарстві та будівництві;
3) висока, порівняно з українською, заробітна платня;
4) можливість отримання дозволу на працю та проживання в результаті періодичних легалізацій іноземців, які проводяться іспанським урядом;
5) масове повернення до Іспанії з України так званих «дітей війни», які вже мали шлюбні відносини з громадянами України і численні родинні зв’язки на батьківщині;
6) можливість спрощеного оформлення запрошен...


Звернутися до повного тексту статті  |  Звернутися до версії для друку

Скачати файл в форматі PDF
Оцінка змісту статті:
Ваша суспільна належність:
Архів
Новини
Увага! Щоби дізнатися, які статті з'являться наступного тижня, натисни тут.
Опитування
Як Ви оцінюєте наш сайт?



LiveInternet