головнановинипошукредакціяконтакти
     Рік: 2006   Число: #2(19)
пошук по сайту
Ідея збалансованого (сталого) розвитку як чинник консолідації українського суспільства
Автор: Марушевський Геннадій
кандидат філософських наук, головний спеціаліст відділу етнополітики Національного інституту стратегічних досліджень

Ідея збалансованого (сталого) розвитку як чинник консолідації українського суспільства

В умовах світу, що глобалізується, для багатьох національних держав виникають дві можливості розвитку: інтегруватися до більш розвиненої цивілізації (у сенсі С. Гантінгтона) і стати часткою панівної у цій цивілізації культури чи відстоювати свою національну ідентичність, орієнтуючись на необхідність збереження культурного різноманіття і прагнучи синергетичної, взаємозбагачувальної взаємодії різних культур на демократичних засадах. В останньому випадку вагомим чинником соціоекономічного і культурного розвитку будь-якої країни є її здатність до консолідації. Проблема консолідації є актуальною і для України, особливо з огляду на події кінця 2004 р., коли,  внаслідок загострення виборчої боротьби за президентське крісло, виникли ідеї сепаратизму та поділу України на Схід і Захід.  
Історичний досвід засвідчує, що факторами національної консолідації можуть бути етнічні, релігійні, культурні, расові, територіальні та  експансіоністські фактори або ж їх поєднання у найрізноманітніших модифікаціях. Для консолідації необхідно, щоб суспільство мало спільну мету, задля досягнення якої йому потрібно мобілізувати свої зусилля. Як правило, такою метою виступав захист від загрози (воєнна загроза, загроза суверенітету, катастрофи, масові руйнування). Це негативні фактори консолідації суспільства, пов’язані із зовнішнім тиском на суспільство екстраординарних чинників, що викликають негативні зміни у житті суспільства і, врешті-решт, можуть привести до дезорганізації суспільного життя.
В умовах нормального еволюційного розвитку суспільства визначальними є позитивні фактори консолідації, пов’язані з внутрішніми мотивами суспільства досягти певної суспільної мети. Позитивними чинниками консолідації суспільства є намагання досягти спільних ідеалів, побудова демократичного суспільства, національно-визвольна боротьба, довіра. У цьому випадку визначальною стає самоорганізація суспільства, коли людей об’єднує не чиясь зовнішня воля чи природні чинники, а вільний вибір власної історичної долі. Люди пов’язують свої сподівання з позитивними чинниками консолідації суспільства. Народ єднають спільні тріумфи у минулому, спільна воля в сучасному й спільні проекти на майбутнє.
Для країн, що не належать до розвинутих, необхідна така стратегія розвитку, що спирається на власні ресурси і слідує курсом модернізації, заснованому на свідомій, цілеспрямованій адаптації найпередовіших науково-технічних досягнень до традиційних для суспільства соціокультурних реалій, до національних традицій. Про те, що це можливо, свідчать дані експертів ООН, які дослідили 192 країни і визначили, що економічне зростання на сучасному етапі обумовлюється: наявністю капіталу – на 16%, природними ресурсами – на 24% і соціальним потенціалом – на 64%. Тобто, єдиним підґрунтям можливого підйому країни є її людський капітал. Стосовно України ще в 1938 р. Юрій Липа писав: „Призначення України є тільки  в ній самій, її доля є в її людях та в її моральних та матеріальних засобах. Немає ніяких так званих об’єктивних перепон до вивищення й утвердження наново великого народу, що мав поразку”[1, 8].
Світ вступає у нову епоху, коли вага й роль тієї чи іншої країни будуть визначатися не тільки і не стільки матеріальною і воєнною могутністю, скільки її здатністю об’єктивно оцінити хід історичних подій і запропонувати альтернативні моделі майбутнього. Суспільство виявляється неспроможним консолідуватись, якщо воно не виробило солідарних і перспективних ідей розвитку. Тому потрібно зосередити зусилля і мотивацію на досягненні такого майбутнього України, яке виявиться оптимальним і спільним для всіх і кожного, незалежно від політичних уподобань, регіонів проживання, національності, конфесії, віку, статі і т.п. Як зазначає сучасний французький соціолог Ален Турен, консолідація суспільства дозволяє мобілізувати громадян для вирішення певних спільних питань: “Для нормального функціонування влада не потрібна, вона необхідна для виведення з нормального стану в мобілізоване. Влада – це узурпація природно-історичних ролей і статусів на користь реалізації того чи іншого “проекту” [2, 372]. Тому важливим чинником консолідації є визначення мети суспільного розвитку, яка дозволить мобілізувати населення країни на дос...


Звернутися до повного тексту статті  |  Звернутися до версії для друку

Скачати файл в форматі PDF
Оцінка змісту статті:
Ваша суспільна належність:
Архів
Новини
Увага! Щоби дізнатися, які статті з'являться наступного тижня, натисни тут.
Опитування
Як Ви оцінюєте наш сайт?



LiveInternet