головнановинипошукредакціяконтакти
     Рік: 2006   Число: #2(19)
пошук по сайту
Консолідація українського суспільства: феномен та чинники
Автор: Степико Михайло
вчений секретар Національного інституту стратегічних досліджень, доктор філософських наук

Консолідація українського суспільства: феномен та чинники

Однією з найвагоміших функцій українознавства як синтетичної науки є завдання надавати адекватні відповіді на виклики та загрози, які виникають на шляху цивілізаційного поступу українського суспільства.  Аналізуючи проблеми розвитку українського соціуму останніх років, слід наголосити на важливості праксеологічного контексту українознавства, який, з одного боку,  визначає сприйняття України як країни, держави та суспільства, з іншого – виокремлює відношення до неї її громадян, стан їх самосвідомості, громадянської позиції, ціннісних орієнтацій.
Саме цей аспект українознавства як системної науки про Україну та український світ [1], на наш погляд, виходить на перший план, бо тільки дослідження динаміки суб’єктивного світу української людини дасть можливість об’єктивно визначити проблеми розвитку українського соціуму та перспективи його розвитку. За останні п’ятнадцять років ця динаміка простяглася  від ейфорії перших років незалежності, віри в те, що, нарешті,  Україна постане соборною, консолідованою країною, в якій сформувався громадянин, – патріот своєї держави, свідомий своєї відповідальності за її долю, до  політичної, економічної, соціальної та психологічної апатії її громадян  на початку нового тисячоліття, що навіть гірше, ніж страх чи обурення.
Здавалося, що немає тієї сили, яка б змогла перебороти невідповідність потреб та інтересів розвитку молодої української держави і ставлення до неї її громадян. Президентські вибори 2004 р. стали в цьому сенсі  як біфуркаційною точкою зміни вектора розвитку українського соціуму, так і висвітлили проблеми його функціонування. Мається на увазі, перш за все, проблема його деконсолідованості, тобто різновекторності прагнень, сподівань та потреб як різних його регіонів, так і прошарків населення.  Тому консолідація українського суспільства є на сьогодні першочерговою та актуальною. Мовою політики консолідація – це пошук злагоди, здорових   інтеграційних тенденцій у масовій поведінці та громадській думці. Мовою життя – це побудова  суспільства як такого замість певного географічного простору, населеного людьми. Мовою теорії  консолідації – центральний чинник ефективності будь-якої соціальної дії, яка потребує колективного розуму чи колективної наснаги, не кажучи про ту або іншу  політичну мету, досягнення якої просто неможливе без включення цього феномену.  Саме для соціуму як соціальної системи високого порядку (найвищий – це людство взагалі) та чи інша характеристика консолідаційних (псевдо-, ре-, де-, контр- і т.ін.) процесів є чи не найголовнішим інтегральним показником його якості і якості життя його громадян.
Враховуючи багатоаспектність та багатовимірність процесу консолідації, треба мати на увазі, що він сам по собі не може не бути багатозастосовним, поліфункціональним, навіть  в чомусь дещо маніпулятивним.  Консолідація як стан масового настрою може бути простого, так би мовити, нижчого походження або мати більш складну, вищу наповненість. Тобто вона може бути менш або більш духовною, залежно від рівня походження і якості тих цінностей, які покладені в її основу.
Тому, з точки зору теорії, консолідація соціуму може розглядатися у різних вимірах: консолідація територіальна (горизонтальна), ціннісна (вертикальна), ситуативна, загальнонаціональна тощо.
Піднімаючи проблему консолідації українського соціуму, перш за все, слід виокремити  ту загальну підставу, яка б могла  об’єднати всіх громадян держави. На перший погляд, такою основою могла б бути  територія України,  її головні культурні, релігійні, політичні, економічні центри, кожен з яких має свою специфіку. І ця засада консолідації соціуму дійсно дуже важлива, коли мова йде про кордони або територіальну цілісність держави. Згадаймо недавні події навколо коси Тузла і ту єдність в їх оцінках, яку виявили всі громадяни України, незалежно від їх етнічної, релігійної, регіональної або іншої приналежності.
Проте в стабільних умовах територія як чинник консолідації української політичної нації не охоплює основного – соборності України, духовної єдності всіх її частин. Бо головною проблемою тут є подолання об’єктивно існуючої культурно-історичної різнорідності регіонів країни. Ці ...


Звернутися до повного тексту статті  |  Звернутися до версії для друку

Скачати файл в форматі PDF
Оцінка змісту статті:
Ваша суспільна належність:
Архів
Новини
Увага! Щоби дізнатися, які статті з'являться наступного тижня, натисни тут.
Опитування
Як Ви оцінюєте наш сайт?



LiveInternet