головнановинипошукредакціяконтакти
     Рік: 2006   Число: #2(19)
пошук по сайту
Князівське ім’я Ізяслав та українське прізвище Ідзьо на індоарійсько-угорському тлі
Автор: Наливайко Степан
сходознавець-індолог, заввідділом порівняльних досліджень НДІУ.

Князівське ім’я Ізяслав та українське прізвище Ідзьо на  індоарійсько-угорському  тлі

Свого часу (середина 70-х), коли я працював редактором у видавництві художньої літератури "Дніпро", мені випало готувати до друку збірку творів відомого японського письменника, лауреата Нобелівської премії Ясунарі Кавабати. Твори ці переклав з японської Іван Дзюб, виходець з Солошина на Львівщині, доктор фізико-математичних наук. Винятково здібний до мов, він самотужки вивчив італійську, іспанську, японську, китайську, хінді та бенґальську мови й успішно перекладав із них, за що був прийнятий до Спілки письменників України, а нещодавно став і лауреатом премії імені Максима Рильського в галузі  художнього перекладу. Саме завдяки його схвальній рецензії на мій перший у житті пробний переклад з мови хінді я, сходознавець-індолог за фахом, після закінчення факультету східних мов у Ташкентському університеті, став працювати у видавництві "Дніпро", в редакції зарубіжної перекладної літератури.
Серед творів згаданої збірки Ясунарі Кавабати була й невеличка, але вишукана повість "Танцівниця з Ідзьо", де Ідзьо називалося невеличке японське містечко, де жила героїня і відбувалася дія твору. А через кілька десятиліть, уже на українознавчій ниві доля звела мене з Віктором Святославовичем Ідзьо – доктором історичних наук, професором, ректором Українського університету в Москві. Зрозуміло, що такий збіг назви японського міста і прізвища українця зацікавив мене й спонукав дослідити прізвище Ідзьо, з’ясувати його походження і значення, хоч я і усвідомлював малоймовірність того, що японська назва й українське прізвище можуть мати спільне мовне джерело. Я схилявся до думки, що однаковість назви містечка й прізвища – просто випадковий фонетичний збіг.
Дослідження моє почалося з Угринова на Івано-Франківщині, звідки родом Віктор Ідзьо. А назва Угринів недвозначно засвідчує причетність її до етноніма угри-угрини-угорці.

1. Угри в українській ономастиці
Зрозуміло, що назва Угринів утворена від іменника угрин і присвійного суфікса ів, активного в українському назвотворенні. Тож Угринів означає "Місто угринів (угорців)", "Угринське (Угорське) місто". На Закарпатті є два потоки Угорських (Тячівський і Рахівський р-ни) і один – на Івано-Франківщині  (Верховинський р-н). В останньому й гора Угорська та потік Угорська Поточина. На Закарпатті є (Хустський р-н) і потік Угринів. Потік Угорці є на Львівщині (Самбірський р-н), там і річка Угриня (Нестерівський р-н). Річка Угор (Угар, Угра), притока Десни – на Чернігівщині, Угринка – на Берестейщині, притока Мухавця, який є частиною Дніпро-Бузького лиману [10, 578].
 Тож лише Угор (Угар, Угра), притока Десни – у басейні Дніпра. Інші 8 річок і потоків – із басейнів Дунаю, Дністра, Бугу та Вісли, а найбільше їх (5) – у водозборі Дунаю. Гідронім і топонім Угринів – у басейні Тиси, лівої притоки Дунаю. Отож ареал найбільшого поширення гідронімів і топонімів на Угр – Закарпаття, Львівщина й Івано-Франківщина.
Історична топогеографія не менш цікава. Сучасні Карпати називалися Угорські гори, а за містом Санок були Угорські ворота. Вважається, що обидві назви постали в ІХ ст., коли угорці через Східну Європу й Карпати прийшли на терени сучасної Угорщини, свою другу батьківщину. За Геродотом, кімерійці після битви між собою біля нижнього Тірасу-Дністра тікали від скіфів, що йшли зі сходу, вздовж Чорного моря, "а скіфи переслідували їх, маючи праворуч Кавказ". Якщо це справді так, то Кавказом тут іще в V ст. до н.е. названі Карпати [2, 165].
Між старим Києвом і Печерським монастирем було урочище Угорське й гора нині в межах Києва. Цей район у літописні часи був заселений, мав систему укріплень, вічову площу і входив до так званого Берестівського "урядового центру" (навряд чи випадковий перегук їх із середньовічним Берестям та її річкою Угринкою). Тут теж були Угорські ворота, бо сюди від Дніпра піднімався узвіз, що замикався брамою. Вони згадуються під 1151 р., коли Київ обложили ковуї, торки й печеніги. Прикметно, що саме на горі, в урочищі Угорське, похований Аскольд (тут нині парк Аскольдова могила), що може свідчити про якусь глибшу, досі ще не зовсім зрозумілу й збагнуту причетність Аскольда до угрів.
Сама назва Угорське постала ніби через те, що тут зупинялися угорські купці. Перша літописна згад...


Звернутися до повного тексту статті  |  Звернутися до версії для друку

Скачати файл в форматі PDF
Оцінка змісту статті:
Ваша суспільна належність:
Архів
Новини
Увага! Щоби дізнатися, які статті з'являться наступного тижня, натисни тут.
Опитування
Як Ви оцінюєте наш сайт?



LiveInternet