головнановинипошукредакціяконтакти
     Рік: 2013   Число: #4(48)
пошук по сайту
Внесок педагогічної громадськості у становлення та розвиток музейної справи на Прикарпатті (90-ті роки ХХ – початок ХХІ століття)
Автор: Демеха Інна
аспірантка Інституту туризму Прикарпатського національного університету ім. Василя Стефаника
Педагоги завжди були і є прогресивною ланкою суспільства. В сучасних умовах розвитку на Прикарпатті педагогічні працівники докладають чималих зусиль для відкриття нових музеїв з метою посилення уваги до акти­вних культурно-освітніх процесів. Музеї, відкриті на базі шкільних приміщень, стають історико-культурними центрами, де здійс­нюється спілкування поколінь, виховання дітей та молоді. Принципова позиція педагогів дає можливість зберігати і музеєфікувати унікальні витвори декоративно-ужиткового мистецтва, документи, що мають історичну цінність для нащадків. Унаслідок складних соціально-економічних умов така праця педагогів є подвижницькою. Не маючи відповідної фінансової підтримки, вони самотужки створюють цінні музейні колекції, демонструють їх широкому колу відвідувачів, розробляють навчальні екскурсії. Діяльність педагогічних колективів сприяє не тільки вивченню крає­знавчих особливостей зазначеного регіону, але й вихованню молоді, формуванню в неї найкращих людських і громадянських якостей.
Питання ролі педагогічної громадськості в розвитку музейної справи на Прикарпатті розкриває взаємозв’язок таких двох наук, як музеєзнавство та сучасна педагогічна наука, оскільки тісно пов’язане із складною формою навчально-виховної роботи – екскурсією. Це питання знайшло своє відображення у нау­кових здобутках таких українських вчених, як Л.Га­врилюк [4], Є. Піскова [10], В. Горовий [5], Б.Гаврилів [2, 3], С. Терський [13].
Наукова публікація І. Медведєвої «Вивчення музейної аудиторії як передумови ефективної діяльності сучасного музею» [7] подає широке практичне застосування освітньої фун­кції музею, що стимулювало становленн­я та розвиток нової галузі музеєзнавства – му­зе­йної педагогіки. Предметом вивчення даної наукової дисципліни є закономірності, при­нципи, методи роботи музею з різною віковою аудиторією. Музейно-педагогічна діяльність, яка здійснюється у різних напрямках, передбачала дослідження ефективності освітньої функції через аналіз зворотного зв’язку відвідувача й музею. Розглянуто вив­чення історичного та сучасного аспектів музейної аудиторії як пріоритетного напрямку музейної діяльності. Відображено історію ви­никнення інтересу соціології до музею. При­ділено увагу шкільній аудиторії як одній із пріо­ритетних груп відвідувачів музею.
Корисними для подальших досліджень те­ми музейництва на Прикарпатті кінця ХХ – початку ХХІ ст. є статті С. Рябчук [11] і К. Смаг­лій [12]. Проте роль педагогічної громадськості у становленні та розвитку музейної справи на Прикарпатті впродовж 90-х років ХХ – на початку ХХІ ст. є маловивченим питанням. Отже, актуальності набуває розгляд цієї наукової проблеми як вагомої складової процесу розвитку музейництва України.
Саме на громадських засадах з 90-х років ХХ ст. розпочалися якісні та кількісні зміни в розвитку музейництва на Прикарпатті. «За роки незалежності невиразні «ленінські» кімнати, куточки «трудової і бойової слави» – звичайний для тодішньої радянської доби «культурний сурогат» – поступилися місцем етнографічним та літературним музейним за­кладам, музеям природи, хліба, матері, зміс­товним музеям історії міст і сіл. Сьогодні в Галичині налічують близько 500 недержавних музеїв та музейних кімнат. У майбутньому кожне місто, район і навіть село повинні мати свій музей, а на виробництві, у школах музейні кімнати як центри відродження традицій та історичної пам’яті – стати опорою для розгортання краєзнавчої роботи на місцях», – зазначають українські дослідники Б. Вол, Р. Шуст [1, 206].
Педагоги в роки незалежності беруть активну участь у створенні нових музеїв. У ста­т­ті «Покутські Мадонни Григора Крука» Наталка Іванченко чітко репрезентує внесок української педагогічної громадськості у контексті набагато ширшому, ніж музейництво Прика­р­паття, оскільки відкриття музею у селі Бра­ти­шів Тлумацького району стало важливою по­дією для світового мистецтва. «Перша спро­ба відродити гучне ім’я скульптора сталася на початку 90-х в рідному селі Григорія Крука, в Братишеві, що знаходиться неподалік від обласного центру Прикарпаття. Місцеві ен­ту­зіасти збирали спогади, фотографії, які стосуються родини митця. В селі навіть знай­шли дві роботи Григорія Крука. В жовтні 1991 року до 80-ліття скульптора організували невеличкий музей при школі, встановили пам’ятний знак на подвір’ї, де стояла хата Григорія Яковича Крука» [6, 18].
На сайті унікального інтерн...


Звернутися до повного тексту статті  |  Звернутися до версії для друку
Оцінка змісту статті:
Ваша суспільна належність:
Архів
Новини
Увага! Щоби дізнатися, які статті з'являться наступного тижня, натисни тут.
Опитування
Як Ви оцінюєте наш сайт?



LiveInternet