головнановинипошукредакціяконтакти
     Рік: 2013   Число: #4(48)
пошук по сайту
Внесок Василя Гладецького у формування національної культури: духовна і мистецька спадщина
Автор: Ніколайчук Дмитрій
студент Інституту історичної освіти Національного педагогічного університету ім. М.П. Драгоманова
Історія життя та діяльності художника, те­ат­рала, багатогранної особистості Василя Се­меновича Гладецького, незважаючи на ло­кальність, є надзвичайно важливою у вив­че­н­ні проблеми формування національної культ­у­ри.
Актуальність дослідження полягає у з’я­су­ванні значущості досягнень художньої культури Волині, зокрема її яскравого представника – В.Гладецького, за останнє століття, впливу художника на розвиток культури ре­гіо­­ну і внеску у створення національного мистецького доробку.
Важливими у контексті вивчення даної те­ми є науково-публіцистичні та періодичні ви­дання. Так, у газетних статтях А. Павловського йдеться про тяжкий період життєвого шляху В. Гладецького в роки Другої світової війни, а також про роль майстра у відродженні духовності та релігії, відбудові храмів Волині [1, 2]. Ще одним виданням, на сторінках якого розглядається творчість художника, є книга Нелі Кіселик «Поети пензля Кореччини» [2].
У працях земляків митця, зокрема у книзі Лідії Серетко «Народні умільці Кореччини», зроблено спробу показати творчий почерк і внутрішній світ живописця на тлі інших майстрів Кореччини [3]. І. Пащук у ювілейному ви­данні «Корцю 850» розкриває громадську діяльність В.Гладецького, насамперед його роль в історії Корця часів Великої Вітчизняної війни [4, 23].
Стрімкий розвиток культури Волині припадає на ХХ століття. Саме в цей період, у 1914 р., у місті Корець Волинської губернії Ро­сійської імперії у сім’ї місцевого кушніра Семена Івановича та кухарки у палаці родини Ча­рторийських (нині – приміщення Корецького НВК «Школа-ліцей») Михайлини Федорівни народився син. Кушнірство родині Гладецьких стабільно приносило добрий прибуток, що дало змогу вивчитися всім її синам. У 1924 р. Василь вступає у місцеву повітову школу у м. Корці, де навчається протягом семи років. Далі майбутній іконописець продовжує освіту у Дубенській гімназії, де навчається чотири роки і здобуває середню освіту. Саме у період навчання у м. Дубно у нього про­кинувся хист до живопису та малювання. Зго­дом навчався в Академії іконопису у Почаєві, а за своє навчання платив тим, що виконував різноманітні роботи при монастирі.
По закінченні строкової служби у війську В. Гладецький влаштовується різноробочим на Корецький цукровий завод. На заводі він очолює художню самодіяльність робітників, а також як актор і режисер-постановник бере участь у театральному гуртку, виконує роль агітатора на виробництві, малюючи афіші і плакати різної тематики.
8 липня 1941 р. Корець захопили німецькі військові частини. Велика Вітчизняна війна застала художника у Корці. Він не хотів і не збирався нікуди йти з містечка, адже на той час був надто зайнятий роботою у Свято-Троїцькому жіночому монастирі. Ніби відчував, що знадобиться допомога землякам [5, 22].
У щоденнику іконописця, який він веде із самого початку мистецької діяльності, знахо­ди­мо дані про виконану роботу на стінах дзвіниці монастиря – постаті св. Кирила та Мефодія, які на даний час замальовані. Саме тоді і звернули увагу представники німецької влади на талановитого молодого чоловіка. У списках робітників різних установ за 1941 р. є дані, що бургомістром призначено Дмитра Ярошинського, а його секретарем – художника Гладецького. Але Д. Ярошинський був відкликаний з посади і переведений в інший регіон [6, 1–4].
Голова управи не міг відновити роботу адміністрації міста. Тому тимчасово функції бургомістра виконує секретар – В.Гладецький. У цей час він здобув повагу і авторитет серед на­селення міста передусім тим, що як міг убе­зпечував молодь від примусових робіт у Німеччині. Зокрема, після реєстрації усіх ві­сімнадцятирічних корчан, що підлягали обов’язку праці, до списків «забули» внести 148 осіб (із них жінок – 93, чоловіків – 55) [7, 5]. У результаті до Німеччини на примусові роботи з міста було вивезено тільки 500 юнаків і дівчат [8, 154]. Крім того, у підвалі будинку В. Гладецького знаходився склад картин і мистецьких полотен, які були передані в 2000 р. у фонди місцевого музею [9].
1 червня 1943 р. вийшов наказ зняти дзвони з церков і в найкоротший термін доправити їх на площу. Невиконання цього розпоря­дження загрожувало керівникам місцевих управ кримінальною відповідальністю. 16 чер­вня 1943 р. відповідно до парафій було вста­новлено кількість дзвонів на кінець літа: Свято-Троїцький монастир – два дзвони по 25 і 33,5 кг, церква у с. Жадківка – дзвін 25 кг...


Звернутися до повного тексту статті  |  Звернутися до версії для друку
Оцінка змісту статті:
Ваша суспільна належність:
Архів
Новини
Увага! Щоби дізнатися, які статті з'являться наступного тижня, натисни тут.
Опитування
Як Ви оцінюєте наш сайт?



LiveInternet