головнановинипошукредакціяконтакти
     Рік: 2012   Число: #2(43)
пошук по сайту
Українознавство і математика в школі
Автор: Марчук Галина
учителька математики Українського гуманітарного ліцею Київського національного університету імені Тараса Шевченка
Українознавство і математика в школі

У цій коротенькій заміточці я не претендую на глибоке вивчення проблем інтеграції українознавства і шкільної математики. Гадаю, ці дослідження під силу певному відділу Інституту українознавства, а не рядовому учителю-практику. Просто, хочу поділитися лише деякими своїми  думками.
Картинки із дитинства.
Перша. Серпень, спека, субота. Матуся пече хліб, я кручуся біля неї. Діжа вже повна: тісто перевалюється через  край, і я біжу зачиняти двері, аби воно, як у тій казці, не втекло надвір. Мама стелить на дерев’яну лопату свіжий капустяний листок, відщипує шматок тіста, виробляє з нього круглий буханчик, кладе на лопату і саджає його у піч, яка дихає таким жаром, що, здається, спопелить усе. Але хлібчик любить спеку. Через годину матуся витягує з печі готові чорні півкулі, які пахнуть так, що той запах затоплює не лише нашу господу і двір, а подається і на вулицю.
Друга. Переддень Різдва. Матуся пече сьогодні калачі і пироги, а мені відділяє трохи тіста на печиво. Ось вона заплітає своїм білим, як сонце, калачам косу і ставить деко на піч, аби підійшли. А мене навчає робити печиво: кладе тісто на стіл, притрушений мукою, дає в руки качалку і приставляє до стола стільчик.
– Стань на стільчик та розкачай тісто тоненько. Потім бери маленьку скляночку та вирізай кружечки. Бачиш – сонечко вийшло. А як відріжеш тією ж скляночкою йому бочок, то вийде місяць з ріжками. А ножик косо поставиш – вийдуть листочки; приклеїш дзьобик і крильця – пташечка буде…
Через багато років, уже працюючи в школі, я зрозуміла, що то був для мене перший мамин майстер-клас з геометрії, хоч ні вона, ні я ще не відали, що така наука існує. Коли я виросла, закінчила університет, то, працюючи в школі і беручи до рук макет якоїсь геометричної фігури, мимоволі задумувалася: чи була така фігура у маминому вжитку. І знаєте – завжди знаходила аналог.
Я – українка не лише тілом, а й душею. Я люблю свою землю; люблю свій народ – роботящий і терплячий; люблю дітей, до яких мене приставив Господь, аби я навчала його тій премудрій науці, що зветься математикою. Я люблю математику, бо вона дає мені відчуття причетності до чогось великого і святого, що не підвладне ні часу, ні режимам, ні політикам. Математика дала можливість мені в житті залишитися собою: у мене не було потреби брехати, пригинатися перед сильними світу цього, тремтіти, що я не йду в ногу з вимогами сучасного біснуватого світу. А може, я росла вже в інші часи? Бо ж не врятувала математика Михайла Пилиповича Кравчука [1], генія, чиїми роботами послуговувалися і послуговуються найбільші уми і двадцятого, і двадцять першого століть. Він писав: «Моя любов – Україна і математика». Тож любов до першої і загнала його на Колиму, де він помер у розквіті творчих сил.
Я все життя заздрю вчителям мови й літератури, та й навіть історії, бо їхні предмети – родючий ґрунт, на якому можна виростити патріота, вселити в його душу любов і гордість за свою землю, за свій народ. А вчителю математики це значно складніше. Саме тут  і може допомогти українознавство, яке за своєю суттю покликане оцінити роль української ментальності в цілісній  системі світосприйняття людини, що живе на українській землі, незважаючи на те, що за національністю вона може бути не українцем. Але ми живемо спільно на цій прекрасній землі і маємо спільно думати про її майбутнє. Бо це майбутнє наших дітей та онуків. І саме ми можемо у них або відібрати його, або зробити кращим, ніж наше сучасне!
У cьогоднішньому інформаційному суспільстві молода людина отримує за мінімальних зусиль масу інформації, яка головним чином впливає на розум, а душа часто просто не встигає  знайти для себе поживи у тому інтернетному вінегреті. Я це дуже часто відчуваю на уроках. Наведу приклад.
11 клас. Урок геометрії. Тема: Тіла обертання. Циліндр. Пояснюю, використовую таблиці, макети, SMART-дошку. Все зрозуміло, питань немає. І раптом запитую:
– Молоді люди! А ви знаєте, що таке жлукто?
Відповіді різні: страва, одяг, сорт квітів або помідорів, марка цигарок, мотоцикл, назва молодіжного гурту. Нарешті Гриць видає:
– Це давня-предавня пральна машина: я бачив у селі в бабусі.
Повне здивування класу. А таки Гриць має рацію – це дійсно прабабу...


Звернутися до повного тексту статті  |  Звернутися до версії для друку

Скачати файл в форматі PDF
Оцінка змісту статті:
Ваша суспільна належність:
Архів
Новини
Увага! Щоби дізнатися, які статті з'являться наступного тижня, натисни тут.
Опитування
Як Ви оцінюєте наш сайт?



LiveInternet