головнановинипошукредакціяконтакти
     Рік: 2006   Число: #1(18)
пошук по сайту
Експресивна лексика як засіб увиразнення художньо-публіцистичного мовлення І. Драча
Автор: Бойко Надія.
кандидат філологічних наук, доцент, завідувач кафедри Української мови Ніжинського Державного університету ім.М.Гоголя

Експресивна лексика як засіб увиразнення художньо-публіцистичного мовлення І. Драча

Виражально-зображальне призначення експресивної лексики  найповніше втілюється у художніх та художньо-публіцистичних текстах, безпосередній взаємодії з лексичними одиницями іншого стилістичного призначення.
Проблема функціонування української експресивної лексики в  художніх та художньо-публіцистичних контекстах знайшла  відображення у працях Д.Баранника, В.Ващенка, І.Грицютенка, С.Єрмоленко, М.Жовтобрюха, В.Ільїна, А.Мойсієнка, М.Пилинського, О.Пономарева, Л.Пустовіт, О.Сербенської, Н.Сологуб, Л.Ставицької, В.Чабаненка, І.Чередниченка та інших учених.
Функції експресивної лексики в художньому та художньо-публіцистичному мовленні досліджувалися, однак ці роботи містять лише фрагментарні відомості про мотиви її використання, контекстуальне оточення, участь у створенні загального емотивно-оцінного плану тексту тощо. Поки що немає спеціальної монографічної  праці, присвяченої аналізованому лексичному пласту з його характерними ознаками та рисами, специфічними зображально-виражальними можливостями, які найкраще виявляються у межах художніх та художньо-публіцистичних контекстів. Необхідно зазначити, що на сучасному етапі розвитку мовознавчої думки одним з найактуальніших є функціональний аспект, оскільки саме він передбачає аналіз мовних фактів з погляду їх справжнього “життя”, взаємозв'язків між позамовною дійсністю і специфікою відображення її лексичними засобами [1].
Однак, пізнання  функціональних аспектів мови не можна повністю осягнути, “не звернувшись до її творця й користувача з усім різноманіттям його історичних, соціальних, національних та інших особливостей” [2].
Арсенал виражально-зображальних (експресивних) засобів збагачують, передусім, сучасні письменники-публіцисти: І.Дзюба, І.Драч, Л.Костенко, П.Мовчан, Ю.Мушкетик, Б.Олійник, Д.Павличко, В.Яворівський та ін. Їхні художньо-публіцистичні виступи формують громадську думку українського суспільства, висвітлюють актуальні питання життя народу, відображають процеси демократизації лексичного складу української мови, її активне поповнення експресивно маркованими лексичними одиницями [3].
Специфічних рис набувають, передусім, художньо-публіцистичні виступи, що розкривають найболючіші проблеми, відтворюють реальність сьогодення через призму тих політичних, економічних, культурних  подій, які впливають як на свідомість, так і на почуття українців. Простежується не тільки активізація усних жанрів публіцистичного стилю, а й використання нетипових мовленнєвих засобів, зосередження уваги слухачів на емотивно-аксіологічних значеннєвих планах лексичних одиниць, просодичних засобах, що беруть участь у моделюванні емотивно-оцінних (експресивних) значень [4].
Експресивна лексика належить до активних засобів увиразнення художньо-публіцистичного мовлення І.Драча, є ознакою ідіостилю письменника-публіциста. Тексти художньо-публіцистичних виступів І.Драча двох останніх десятиліть на з’їздах, форумах, конгресах, конференціях тощо, опубліковані в газеті "Літературна Україна" (ЛУ), стали джерельною базою статті.
Мовленнєва ситуація та мовне оточення з’ясовують експресивні смисли лексичних одиниць, забезпечують умови функціонування їх актуальних значень. М.Кочерган виділяє п'ять найголовніших функцій контексту стосовно значення слова це: 1) відбір та актуалізація потрібного значення; 2) трансформація смислу в межах семеми, його уточнення, конкретизація тощо; 3) нейтралізація значень полісемічних слів; 4) моделювання оказіональних значень; 5) десемантизація значення [5]. Щодо експресивного значеннєвого плану лексичної одиниці, то слід зазначити: винятково важливими є перша, друга та четверта функції контексту, а третя й п'ята належать до факультативних, оскільки вони суттєво не впливають на емотивно-аксіологічні смисли лексем. 
Для реалізації експресивних значень однаково важливими, значущими є контексти обох типів – мовні (мовленнєві) та позамовні. Перші забезпечують сприятливе лексичне “середовище” для експлікації експресивного значення на лексико-семантичному рівні, а другі (ситуативні) виявляють чинники, що впливають на формування чи модифікацію образних та емотивно-аксіологічних смислів, установлюють тісні зв'язки між денотативною та сигніфікативною сутностями, мотивую...


Звернутися до повного тексту статті  |  Звернутися до версії для друку

Скачати файл в форматі PDF
Оцінка змісту статті:
Ваша суспільна належність:
Архів
Новини
Увага! Щоби дізнатися, які статті з'являться наступного тижня, натисни тут.
Опитування
Як Ви оцінюєте наш сайт?



LiveInternet