головнановинипошукредакціяконтакти
пошук по сайту
Етнічне як духовно-культурне явище
Автор: Балагура Олена
кандидат філософських наук, доцент кафедри гуманітарної освіти та соціології Київського економічного інституту менеджменту
Етнічне як духовно-культурне явище

Нині є важливою фундаментальна філософська ідея про те, що людство має являти собою гармонійну єдність різноманітного. Найбільш яскравим та цінним виявом цієї різноманітності є власне етноси.
Кожний етнос – явище унікальне й соціально неоціненне. Л.Герасимчук, філософ та релігієзнавець, вважає, що «етнос – це соціуми, що гуртуються довкола певних характерних ідей та активно з ними взаємодіють. Ці ідеї називаються стрижневими. Вони властиві у своїй цілокупності лише цій етнокультурі і є наслідком генези етнопсихосфери. Конкретним виразом стрижневих ідей є семіотичні репрезентативні тексти. Репрезентативні тексти включають ландшафт, металогіку граматики,  найчастіше повторювані матеріали, мистецькі тексти і контексти, тривкі елементи соціумної магії та ін…» [4, 15].
Входження людства в добу цивілізації фактично являє собою більш-менш гармонійний цивілізовано-культурний поступ, у якому аж до промислової революції кінця XVIII ст. не спостерігалося істотних розбіжностей між культурою та цивілізацією. Щоправда, наприкінці середньовіччя та в Новий час деяким інваріантом таких розбіжностей стала протилежність науки та релігії (церкви), при усвідомленні якої (у світлі вже сучасних фактів) до позиції церкви треба підходити, здається, з більшими неупередженістю й розумінням, ніж це робилося досі.
Ми дотримуємося положень, згідно з якими все, що накопичено людьми в процесі перетворення (опанування) ними природи, а разом з тим – і перетворювання (розвитку) самих себе, тобто у процесі формування соціуму, постає як єдність матеріальної та духовної культури. При цьому матеріальна культура являє собою безліч уречевлених, упредметнених цінностей, або другу (штучну), створену суспільною людиною, природу.
Духовну культуру, як відомо, утворюють сукупність почуттів, емоцій, переживань, установок, мотивів, емпіричних знань та вмінь, звичаїв та традицій, науково-теоретичних знань про таємниці природи та суспільства, але здебільшого це, перш за все, міра гуманності стосунків між людьми, історично досягнута висота цінності кожної окремої людини у суспільстві та рівень естетичного опанування світу.
Різниця між цивілізацією та культурою стала більш помітною у XIX ст. (на що звернув увагу М.Данилевський), а в ХХІ ст. вона досягла вже досить відчутної гостроти (що й відзначив О.Шпенглер у ХХ ст.). Тут треба дати деякі пояснення. Справа в тому, що цивілізаційний поступ може бути всебічним і безконфліктним за умов повного асимілювання ним усіх позитивних культурно-традиційних цінностей, а також за умов, коли інноваційні процеси у царині матеріальної культури не випереджають значною мірою відповідних перебігів у царині культури духовної, не призводять до створення штучної духовної культури, до виникнення, врешті-решт, бездуховності.
Сучасному етапу етногенези як всесвітньо-історичного процесу, з одного боку, притаманне зменшення напруженості у відносинах між етносами, що вже доволі тривалий час мають свою державність (тобто між націями). Це стає потребою під тиском техніко-економічних, науково-інформаційних та інших зв’язків, що уможливлюється завдяки діяльності Організації Об’єднаних Націй та інших міжнародних європейських організацій. Нормою стають етнічна взаємоповага й усвідомлення неперебутної цінності кожної етнічної культури для змістового буття людства як цілого.
Набагато більшу значущість має зіставлення поняття етносу з поняттями народу та нації. Так, народ (від укр. «рід, родина, народити») – це культурно-історична спільність людей, узята на будь-якому етапі етногенези.
Новітня динаміка економічного й політичного життя народів, а також зростаюче усвідомлення цінності етнічної культури дають підстави вважати, що у майбутньому людство перетвориться на поліетнічну цілісність. Але не втратить своєї цінності для людства таке явище, як пам’ять кожного етносу про свою історію.
Однією з найважливіших цінностей духовного життя кожного етносу є його мова. Власне кажучи, мову можна вважати живою історією народу.
Етнічна мова – це та мова, якою говорить певний етнос. Етнічна мова – явище неповторне. Вона несе в собі духовно-інтелектуальні та культурні надбання етносу за весь період його існування, є скарбницею унікальних знань про форми самовияву со...


Звернутися до повного тексту статті  |  Звернутися до версії для друку

Скачати файл в форматі PDF
Оцінка змісту статті:
Ваша суспільна належність:
Архів
Новини
Увага! Щоби дізнатися, які статті з'являться наступного тижня, натисни тут.
Опитування
Як Ви оцінюєте наш сайт?



LiveInternet