головнановинипошукредакціяконтакти
пошук по сайту
Наукові конференції, проведені вченими-українознавцями, як дієвий засіб осягнення нагальних проблем українознавства та всесвітньої історії в контексті реорганізації ННДІУ в ННДІУВІ
Автор: Фігурний Юрій
кандидат історичних наук, завідуючий відділом української етнології НДІУ МОН України. Автор близько тридцяти публікацій, присвячених козацькій культурі та етнонаціональним державотворчим проблемам, зокрема двох монографій: «Історичні витоки військової культури українського козацтва», Київ, 1997 та «Історичні витоки українського лицарства», Київ, 2004.
Наукові конференції, проведені вченими-українознавцями, як дієвий засіб осягнення нагальних проблем українознавства та всесвітньої історії в контексті реорганізації ННДІУ в ННДІУВІ

Конференція (середньовічною латиною conferentia, від латинського дієслова confero – збираю в одне місце) – зібрання, нарада представників певних організацій, груп, держав, а також окремих осіб, вчених для обговорення заздалегідь визначених  питань, тем, проблем тощо [1, 624]. Так пояснюють цей термін тлумачні енциклопедичні словники. Проте з усього різноманіття зібрань і нарад, які проводили зацікавлені представники людства за весь час існування цивілізації, нас передусім цікавить їх сегмент, пов’язаний з науковою діяльністю. Саме такого типу конференції почали набувати широкого розповсюдження у 2-ій половині ХІХ – протягом ХХ ст. Їх популярність у середовищі фахових вчених можна пояснити найперше недостатнім комунікативно-інформаційним зв’язком поміж ними (2-а половина ХІХ – 1-а половина ХХ ст.). Але зі вступом людства в постіндустріальну фазу свого розвитку, завдячуючи величезним і революційним змінам в усіх сферах життєдіяльності людських спільнот, особливо з появою і розповсюдженням всесвітньої мережі Інтернет, супутникового телебачення, стільникового зв’язку тощо, для людини загалом і для вченого зокрема стало можливим, знаходячись у себе в помешканні чи у відділі (лабораторії), спілкуватися в режимі реального часу (он-лайн) з будь-яким  колегою незалежно, де він перебуває цієї миті – вдома чи на роботі; у місті чи у селі; на землі чи на морі, у повітрі чи навіть у космосі – неважливо, головне, щоб він був на зв’язку. Тому здавалося, що наукові конференції – це пережиток (рудимент) минулого, і вони мають остаточно зникнути, поступившись місцем онлайн-контактам та зібранням учених у світовій павутині, у скайпі тощо. Та цього не сталося! Чому? Тому що конференції – це не лише представницький захід і місце, де зібралися ті чи інші представники наукової спільноти, а це, насамперед, зібрання однодумців, які не тільки обговорюють заявлену ними проблематику, а й намагаються знайти їй позитивне рішення і практично втілити в життя. Також ми переконані, що на цих нарадах фахових учених спрацьовує гегелівський закон діалектики щодо переходу кількості в якість. А саме те, що ця велика кількість учених, спілкуючись поміж собою, оприлюднює багато цікавих думок, ідей і пропозицій, які врешті-решт матеріалізуються у ймовірні наукові відкриття, сміливі концепції й новітні парадигми. Проте ми зразу ж хочемо наголосити, що це не є правилом, але, разом з тим, це і не є винятком, це  лише підґрунтя, критична маса, яка, можливо, допоможе науковцям здійснити прорив у певній галузі наукового пізнання Всесвіту й людства чи, навпаки, залишиться ще одним нереалізованим шансом… Все залежить, на нашу думку, від особистості вченого зокрема й наукової спільноти загалом.
Саме таким дієвим засобом осягнення глибинної сутності не тільки України, українців і світового українства, а й поступального світового розвитку людської цивілізації стали міжнародні наукові конференції, які були підготовлені, організовані й проведені вченими-українознавцями впродовж 1992–2010 рр. Ми переконані, що майже всі вони стали значними подіями в освітянсько-науковому середовищі нашої Батьківщини, а також мали достатній розголос за межами Української держави. Ці професійні наукові зібрання (конференції, конгреси) сприяють подальшому неупередженому вивченню нагальних українознавчих проблем та активно допоможуть вселюдству осягнути Український Феномен.
Про важливість дослідження буття України, українців і світового українства в контексті як всесвітньо-історичного, так і поступально-цивілізаційного розвитку наголошує фундатор новітнього українознавства, доктор філологічних наук, професор, академік Петро Кононенко: «Феномен українців, як і інших етносів, зумовлений територією (природою), географічним середовищем, але не обмежений ними. Він – явище загальнопланетарне. А це визначає його і характер, і долю та історичну місію» [2, 108].
Майже двадцятирічна продуктивна діяльність спочатку Інституту українознавства Київського університету імені Тараса Шевченка, з 21 червня 2000 р. – Науково-дослідного інституту українознавства МОН України, з 7 с...


Звернутися до повного тексту статті  |  Звернутися до версії для друку

Скачати файл в форматі PDF
Оцінка змісту статті:
Ваша суспільна належність:
Архів
Новини
Увага! Щоби дізнатися, які статті з'являться наступного тижня, натисни тут.
Опитування
Як Ви оцінюєте наш сайт?



LiveInternet