головнановинипошукредакціяконтакти
пошук по сайту
Шляхи удосконалення культуромовної компетентності майбутніх україністів
Автор: Шляхова Валентина
кандидат педагогічних наук, доцент, старший науковий співробітник відділу мови НДІУ
Шляхи удосконалення культуромовної компетентності майбутніх україністів

Сучасний статус української мови як державної зумовив її активне використання у різних сферах суспільного життя, і це позитивно позначається на її розбудові та нормотворенні. Проте наші спостереження за мовленнєвою продукцією деяких засобів масової інформації, низки авторів з нової когорти українських письменників та за мовленням сучасників у громадських місцях іноді викликають почуття подиву, ніяковості а то й сорому чи огиди від мовної вседозволеності, від низької культури загалом та мовної зокрема значної частини суспільства, щонайперше і щонайприкріше – молоді. Такі реалії повсякденного життя спонукають укладачів програми з української мови для загальноосвітніх навчальних закладів наголошувати на постійному, систематичному використанні у процесі опрацювання мовної змістової лінії внутрішньопредметних зв’язків із культурою мовлення, а в 5 класі акцентувати увагу на «розрізненні літературної лексичної норми та ненормативної лексики (вульгаризмів), слів української та російської мов з метою уникнення суржика» [13, 22]. За таких умов потребує пильної уваги і додаткової методичної підтримки фахова підготовка майбутніх учителів української мови та літератури, оскільки, по-перше, вони самі належать до вікової групи, моделі мовної поведінки якої закладалися у часи формування різних соціорівнів української мови; по-друге, їх фахове становлення відбувається за умов активного мовотворення, мовного плюралізму і відвертого нехтування усталеними нормами; по-третє, на них у майбутньому покладатиметься місія впливати на процес формування у школярів мовних ідеалів, своєю мовною поведінкою пропонувати зразки комунікативної діяльності, закладати основи культури мовлення наступних поколінь. А тому метою статті є проаналізувати динаміку становлення культури мовлення майбутніх україністів від часів учнівства, оскільки саме у той період закладається основа для усвідомлення сутності вимог культури мовлення, і ці відомості є базовими для викладачів, які долучаються до процесу формування фахових компетентностей студентів, у тім числі й культуромовної, та окреслити методичні шляхи забезпечення процесу формування у майбутніх учителів української мови та літератури культуромовної компетентності, яка б уможливлювала їхню готовність до умотивованого вибору мовних засобів у процесі власної комунікативної діяльності та до формування і корекції такої ж діяльності школярів – учасників навчально-виховного процесу з мови.
    Отже, культура мови (мовлення), на думку філологів, – це свідоме й цілеспрямоване використання мовних засобів, дотримання норм усної та писемної літературної мови у різних сферах суспільної комунікації відповідно до мети й змісту висловлювання [1, 22]. Формування культури мовлення як уміння вправно послуговуватися мовними засобами передбачає розвиток у мовної особистості комунікативних якостей мовленнєвої діяльності (у шкільній програмі з української мови їх названо вимогами до гарного мовлення): правильності, або нормативності, доречності, доступності, точності, чистоти, образності, багатства тощо. Як вважають Л.Мацько та Л.Кравець, чинниками, що впливають на процес формування культуромовної компетентності, є належна граматична та стилістична підготовка мовця, обізнаність із культурними традиціями, етичними правилами та національними уявленнями про красу мови свого народу, уміння гнучко поводитися у ситуації спілкування та мовна освіта і загальна освіченість мовця [8, 8].
   Отже, шкільна мовна освіта згідно з чинною програмою ставить перед собою завдання виробляти у школярів компетентності комунікативно виправдано послуговуватися засобами мови в різних життєвих ситуаціях, що забезпечується знанням норм української мови (мовна компетентність) та вмінням правильно скористатися ними для досягнення мети спілкування (культуромовна компетентність). Якщо у середніх класах знання та вміння з культури мовлення більше стосуються правильності мовлення, то у старших – його доцільності, мотивованого використання засобів мови для певної мети спілкування [13, 8]. Це підтверджує культуромовне наповнення мовної змістової лінії курсу. Скажімо, у процесі опрацювання у середніх класах фонетики звертають увагу на ...


Звернутися до повного тексту статті  |  Звернутися до версії для друку

Скачати файл в форматі PDF
Оцінка змісту статті:
Ваша суспільна належність:
Архів
Новини
Увага! Щоби дізнатися, які статті з'являться наступного тижня, натисни тут.
Опитування
Як Ви оцінюєте наш сайт?



LiveInternet