головнановинипошукредакціяконтакти
     Рік: 2006   Число: #1(18)
пошук по сайту
Новий політехнічний російсько-український словник
Автор: Зубков Микола
доцент кафедри українознавства філософського факультету Харківського національного університету ім. В.Каразіна.

Новий  політехнічний російсько-український словник

Зазвичай, проблему наукової мови механічно зводять лише до проблеми термінології. Посідаючи чільне місце в науковій мові, термінологія не може охопити всіх завдань, що постають перед науковцями. Той чи інший термін, окрім точності найменування, має викликати¬ певні асоціації із позначуваним предметом/явищем; бути варіативним — легко утворювати¬ похідні граматичні форми; бути милозвучним — не порушувати фонетичного складу мови тощо.
На жаль, до сьогодні українська термінологія ще не стала вповні національною, попри плідне подвижництво лексикографів-попередників 20—30-х років минулого сторіччя, праці¬ яких було визнано «націоналістично-ворожими».
Наукову мову, як і мову всіх інших стилів і підстилів, директивно було підпорядковано панівній мові метрополії. За висловом Шевельова, «урядове втручання… у внутрішні закони мови було радянським винаходом і новиною. Ані поляки, ані румуни, ані чехи до цього не вдавалися, як не вдавалася царська адміністрація дореволюційної Росії. Вони всі обмежувалися  на заходах зовнішнього тиску: забороняли вживати української мови прилюдно, цілковито або частково; накидали державну мову через освітню систему; зваблювали українців своєю культурою й можливістю кар’єри; переселяли їх на неукраїнські території, а українські землі заселяли членами панівної нації тощо. Поруч цих “клясичних” метод радянська система встановлює конт¬роль над структурою української мови: забороняє певні слова, синтаксичні конструкції, граматичні форми, правописні й ортоепічні правила, а натомісць пропагує інші, ближчі до російських або й живцем перенесені з російської мови… Боротьба відбувалася не тільки в людській психіці, а й у самій мові» [1, 360]

Четверте покоління українства послуговується накинутими кліше на взірець: гайка, насос, паяльник, пилосос, раковина, соковижималка, хімія, фарфор; перекачувати керосин, приймати участь, рішати задачі, сплав¬ляти метал; багаточисленний, високосний рік, жорсткий войлок, заземлений громовідвід, коричневий фон, магнітний полюс, марширувати, торговий зал, учбові міроприємства; на протязі суток, шириною в… і подібні. Між наведеними прикладами й мовою сучасних «сердючок» різниця ілюзорна. Нація, яка попри сторіччя лінґвоциду спромоглася зберегти мовну неповторність, має право на власну наукову мову, взявши за взірець Чехію, Францію, Лат¬вію, Литву, Естонію, Ізраїль та інші країни, які з попелу, з небуття підняли свої мови і трепетно оберігають їх від чужинських впливів.
Прикро, але покручами, які жодним чином не причетні до нашої мови, натоптано словники, підручники й наукові часописи, видані як на зорі нашої незалежності, так і в ХХI ст. [2].

Повернення до національних витоків, очищення рідної мови від зайвих чужомовних нашарувань стали тим наріжним каменем, на якому вибудовано перекладну (українську) частину видання, якому присвячено цю статтю (надалі Словник) [3, 952].
У написанні слів із літерами г і ґ укладач керувався принципами:
а) послідовного відтворювання ¬проривного ґ і глоткового (фрикативного) г в однокореневих словах слов’янських мов українським г;
б) використовування в усіх грецизмах лише літери г;
в) передавання фонеми h у запозиченнях з інших мов ¬літерою г;
г) передавання літери g у давно засвоєних словах також українським г;
д) розрізнювання г і ґ у неслов’янських власних назвах, а також у новіших загальних назвах відповідно до вживання h і g у мові-джерелі [4].
У Словнику дотримано правил останньої редакції українського й російського право¬пи¬су, використано наукові дослідження в галузі мовознавства, а також ураховано ¬рекомендації технічного Комітету стандартування науково-технічної термінології та ¬Держстандарту України [5].
Упорядник урахував лінґво-культурну характеристику терміна як словникової одиниці, зважаючи на психологічний аспект терміна, який визначає його міжмовну диференційну характеристику й беручи до уваги як кількісний, так і якісний бік словникового складу (загальне словникове багатство, основний словниковий фонд,
словникове ядро, кореневі, ключові, опорні слова й термінотворення на основі сімей слів, гнізд слів, тематичного спрямування й ін.).
Українська термінологія має вагомі ґрунтовні підвалини. Розвивати їх, збагачуючи новими набутками й керуючись но...


Звернутися до повного тексту статті  |  Звернутися до версії для друку

Скачати файл в форматі PDF
Оцінка змісту статті:
Ваша суспільна належність:
Архів
Новини
Увага! Щоби дізнатися, які статті з'являться наступного тижня, натисни тут.
Опитування
Як Ви оцінюєте наш сайт?



LiveInternet