головнановинипошукредакціяконтакти
пошук по сайту
Пріоритети освіти в контексті цивілізаційного поступу
Автор: Філіпчук Георгій
Доктор педагогічних наук, професор, академік Академії педагогічних наук України, провідний науковий співробітник відділу філософсько-психологічних проблем українознавства НДІУ МОН України.
Пріоритети освіти в контексті цивілізаційного поступу

На зламі ХХ і ХХІ століть дедалі очевиднішим стає усвідомлення націями і державами значення пріоритету освіти в цивілізаційному розвитку. Для України, завдання якої визначаються новизною підходу до демократичного громадянського суспільства, правової держави, ринкової економіки, а також значними диспропорціями в соціально-економічній сфері, ця проблема є дуже актуальною. Освіта для більшості країн перетворюється у фактор, який стимулює прогрес і нову якість в економіці, інших життєво важливих сферах. Ця тенденція є закономірністю, оскільки відбувається посилення росту людського капіталу. У розвинутих країнах його доля в національному багатстві складає 60–80%. Очевидно, що це обумовлює випереджаючий інтенсивний розвиток освіти не лише молоді, але й дорослого населення впродовж життя. Адже динаміка економіки, конкурентність, зменшення долі некваліфікованої праці, структурні зміни, глобальні виклики визначають необхідність постійної професіоналізації і мобільності кадрів. Освіченість суспільства пов’язана не тільки з економічним розвитком, а й з формуванням сучасних соціально значущих цінностей та суспільних установок. Кращі досягнення світової культури і прогресивні національні традиції й здобутки за допомогою освіти об’єднуються в новій ціннісній системі, яка є духовно і культурно багатою, толерантною, відкритою, діалогічною, забезпечуючи становлення громадянськості і патріотизму. Важливим є її значення для національної безпеки, формування здорового соціокультурного середовища, консолідації нації, підвищення цінності української мови та мов і культур інших народів, виховання національної самосвідомості і самоідентичності.
Освіта в контексті глобальних і національних реалій має розглядатися  зазвичай як соціальна сфера, один, хай і важливий, із напрямів суспільного життя. З її перспективою розвитку пов’язується майбутнє нації і держави, в яке слід вкладати величезні ресурси, об’єднуючи зусилля держави, суспільства, організацій, громадян. Стає очевидним, що в умовах активних інтеграційних процесів прогрес будь-якої нації, народу неможливий без опанування здобутками матеріальної, духовної культури світової і європейської цивілізації. Разом з тим освіта у всі часи залишалася наймогутнішим фактором високопатріотичного, глибоко національного суспільного виховання. Бо саме власні цінності, рідна мова, школа навертають народ до історичної правди і духовного злету. Сповідуючи великі Шевченкові заповіти, що «в своїй хаті своя й правда, і сила, і воля», Ю.Федькович писав: «Він нам велів учитися і других навчати; Він нам казав по-своєму вести своє діло;… а у своїй і хаті, і школі добувати свого щастя, і сили, і волі» [1].
Сталий розвиток як глобальне завдання світової спільноти визначається не стільки ресурсним потенціалом, скільки загальним рівнем освіченості нації, тому що освіта стає найдорожчим і найбільш цінним капіталом. Освітня політика – головна складова політики держави, яка забезпечує підвищення темпів соціально-економічного розвитку і науково-технічного прогресу, гуманізації суспільства, ріст культури. Її найважливішим завданням є досягнення такої якості освіти, яка б відповідала соціальним потребам особистості, суспільства і держави.
Проте реальна модернізація освіти можлива тільки за умови, коли держава значно посилить у цій сфері свою відповідальність, а також якісно зміниться відношення до неї з боку суспільства й особистості.
Щоб досягнути більш сучасної якості знань, необхідно звернути увагу на реалізацію конкретних першочергових завдань, а саме: тривалість навчання, освітні стандарти, здоров’я учнів і студентів, особистісна орієнтованість і мотивація, варіативність, соціалізація, освітні і соціокультурні комплекси, безоплатність додаткової освіти, підтримка обдарованих, контроль якості, інноваційна діяльність тощо. Принципово значущим для України є: переосмислення завдань виховання як формування громадянської відповідальності, української ідентичності, духовності і культури, правової самосвідомості, ініціативності, критичності, самостійності, толерантності; одержання сучасних ключових компетенцій, поглибивши гуманітарну освіту, що забезпечуватиме адекватне уявлення про сучасний світ.
Отже, питання змісту осві...


Звернутися до повного тексту статті  |  Звернутися до версії для друку

Скачати файл в форматі PDF
Оцінка змісту статті:
Ваша суспільна належність:
Архів
Новини
Увага! Щоби дізнатися, які статті з'являться наступного тижня, натисни тут.
Опитування
Як Ви оцінюєте наш сайт?



LiveInternet