головнановинипошукредакціяконтакти
пошук по сайту
Цивілізаційна концепція В.Вернадського
Автор: Крисаченко Валентин
доктор філософських наук, професор, заслужений діяч науки і техніки України, завідувач відділу геополітики та геостратегії НДІУ
Цивілізаційна концепція В.Вернадського

    Проблема людської цивілізації не полишала уваги В.Вернадського ніколи. Він тяжів до цієї проблематики не лише як інтелектуал, але і як людина, яка переймається історичним розвитком людства за покликом серця. Не випадково, до речі, найвідоміші тодішні різночинські гуртки в Петербурзі, до одного з яких входив О.Ульянов, осідком своїм мали оселю В.Вернадського, за це він – тодішня форма заслання для інтелектуалів – був відряджений у Європу на стажування.
    В.Вернадського завжди цікавили дві речі: з одного боку – жива речовина, з іншого – людська речовина. У цих назвах-концентрах не віддається ніякої переваги ні феномену біосфери, ні феномену людства. Це рівновиважені складові, які визначають присутність тієї чи іншої субстанції у світі. Жива речовина – як трансформатор геологічних структур, процесів і сил, людство – як новий регулятивний механізм універсуму, зокрема за допомогою розуму.
    Як відомо, коло наукових інтересів генія Вернадського мало дуже багато напрямків, і здобутки вченого в кристалографії, мінералогії, геології, біології, багатьох інших природничих напрямках добре відомі. Великий організатор науки, політик, громадський діяч, а ще особлива сфера інтересів В.Вернадського – це Україна, українознавство, а також власне людство, його походження, витоки, розвиток, майбуття. У цьому контексті з-під пера вченого вийшла низка спеціальних праць з історії науки, з історії наукового світогляду тощо. При цьому таке коло джерел, як епістолярна спадщина, чи не найповніше окреслює підходи до тих чи інших проблем, оскільки в листах їх автор, особливо до найближчих людей, зокрема до дружини, може органічно переходити від теми до теми, обговорювати як приватні, інтимні питання, так і універсально-метафізичні, завжди керуючись власними науковими принципами дослідження, розуміючи, що сказане ним знайде сприйняття і відіб’ється у свідомості його респондента. Саме в цьому контексті можна говорити про цивілізаційну концепцію В.Вернадського як про ще один напрямок його діяльності, досі, на жаль, не до кінця глибоко проаналізований і не експлікований  з його спадщини.
    Власне кажучи, у ХІХ–ХХ ст., попри розмаїття підходів до оцінки історії людства, зокрема її поступовості та прогресу, домінантними визначалися дві парадигми: перша – це формаційний аналіз; друга – цивілізаційний. Формаційний підхід, засновниками якого були класики марксизму К.Маркс і Ф.Енгельс, розвинений їхніми послідовниками, учнями і «апостолами», полягає в тому, що розвиток людства має вигляд зміни певних соціально-економічних формацій, в основі кожної з них лежать специфічні відносини власності і влади, а також рівень розвитку продуктивних сил суспільства. Цей підхід, опредметнений у ХХ ст. у вигляді певних соціально-ідеологічних конструктів, добре знаний, а особливо нашими батьками, дідами, постає у вигляді тоталітарної держави. Сутність цивілізаційного підходу полягає в тому, що історія людства – це історія формування, розвитку і розквіту, які набували вселюдського значення. В цьому контексті технічна й технологічна озброєність тієї чи іншої культури не завжди мала вирішальне значення для її домінування у сфері людських цінностей, наукових, світоглядних, філософських та інших вимірах. Саме цивілізаційного напрямку дотримувався В.Вернадський у своєму баченні всесвітньої історії.
    Що стосується базових положень цивілізаційної концепції академіка В.Вернадського, то насамперед для нього розвиток людства – негентропійний процес, тобто процес впорядкування світу, впорядкування як силами еволюційними, тобто живою речовиною, яка творить порядок із безпорядку, перетворює неживу, неорганічну матерію в живу речовину, і своїми функціями, зокрема асиміляцією і трансформацією енергії. Надалі негентропійність посилюється впорядковуючою функцією наукової людської спільноти, яка силою свого розуму посилює еволюційну впорядкованість сущого за допомогою діяльності та культури. Наразі йдеться про культуру в широкому розумінні слова, тобто про таку культуру, як зазначав В.Вернадський у своїй праці «З історії ідей» (1912), як наука: «Наука є прояв дії в людському суспільстві, сукупної людської думки»; і дал...


Звернутися до повного тексту статті  |  Звернутися до версії для друку

Скачати файл в форматі PDF
Оцінка змісту статті:
Ваша суспільна належність:
Архів
Новини
Увага! Щоби дізнатися, які статті з'являться наступного тижня, натисни тут.
Опитування
Як Ви оцінюєте наш сайт?



LiveInternet