головнановинипошукредакціяконтакти
пошук по сайту
Відділ філософських та етнопсихологічних проблем українознавства
Автор: ННДІУВІ
Національний науково-дослідний інститут українознавства та всесвітньої історії
Відділ філософських та етнопсихологічних проблем українознавства

Становлення основних напрямків діяльності наукового підрозділу у контексті загальної стратегії ННДІУ

Глобальні зміни, що відбулися в історії людства впродовж ХХ ст., переконливо засвідчили необхідність стверджувати підхід, орієнтований на «смисложиттєве усвідомлення сутнього», на осмислення граничних підстав людського буття. Сутність людини виражається цілісним баченням у ній тіла й душі, буття і свідомості, біологічного й соціального, індивідуального, національного й загальнолюдського, інтелекту і серця, конечного й вічного. Субстанцією людяності є культура як всезагальна форма буття людини. Саме в контексті культури розглядається філософія в українознавстві.
Вслухатися у себе, бачити себе, пізнавати себе – і через себе пізнати істину творця. Саме у власному терені, з праху якого зростає людина та її серце, вона спроможна «сродно», як казав Григорій Сковорода, відгукнутися на поклик мудрості. Прах не є філософічне ніщо, не є умоглядна потенційність, не є суто фізичною природою чи мисленням, не є містичним надсущим. Перелік парадигм розповсюджених європейських учень можна продовжувати. Відповідно мудрість постає не лише думкою чи книгами-текстами. Історія філософії не в послідовності думок чи переказів, не в історії текстів. Це лише складники дійсної основи поставання життя – терену народу. Індивідуалізація життя терену як життя людини зосереджує в ній передумови для сходження до дійсного начала всіх теренів, істини як мудрості, вічності як Творця. Осередки мудрості розпорошені по життєдайному праху терену. Тому людина прямує у своєму житті від осередку до осередку, від дому мудрості до дому мудрості, відшукуючи «сродні» власній долі обителі затишку та приятелювання з мудрістю. Питання формування історичності філософії українського терену не є пересічним. Відповідь на це питання дає нам впевненість у життєвій стійкості етносу, його спорідненості у всіх історичних видозмінах. Теоретична парадигма українського терену, запропонована відомим ученим Валерієм Сніжком, інтегрована у сув’язь з теоретичними набутками Петра Кононенка, Володимира Барана, Вілена Горського, Степана Наливайка, іншими вченими у галузі українознавства, стає винятково евристичною щодо досліджень у середовищі екзистенції терену – філософії.
Історія становлення ННДІУ безпосередньо поєднана з поверненням теорії українознавства на терени України. Ідея створення першого в Україні науково-освітнього центру, який би органічно поєднував розроблення як стратегічних і тактичних питань поведінки спільноти, так і вирішення практичних завдань творення національної науки, освіти, виховання, державотворення, була запропонована ще наприкінці 80-х років ХХ ст. тодішнім деканом філологічного факультету Київського державного університету імені Тараса Шевченка проф. П.Кононенком. Саме з його ініціативи у 1988 р. при факультеті був створений Центр українознавства. Але становлення Інституту не було легким і сприятливим. Відзначалося ставлення до українознавства як до галузі етнографії, етнології, заперечення його як окремої науки, тлумачення українознавства як явища часткового чи просто як суми знань різних наукових дисциплін. Чимало сил довелося витрачати не тільки на дослідження актуальних наукових проблем, а й на відстоювання права на саме існування закладу й українознавства як цілісної науки.
Можна розглянути особливості зв’язку теорії українознавства та структурних утворень Інституту через образ духовно-тілесної організації. Теорія українознавства буде тим духовним утворенням, яке живить тілесну побудову закладу, визначає її особливості. Як і в будь-якому живому організмі, органи й системи пов’язані між собою не лише ідеєю цілісного організму, а й тим джерелом енергії, завдяки якій вони здатні до активного життя. Такою «душею» теорії українознавства є її метод. Оскільки особливість гуманітарних дисциплін українознавства полягає в їх інтегративній природі, то як специфічно українознавчі визначаються інтегративний метод та метод цілісного сприйняття досліджуваних явищ. На філософському рівні категорія цілісності визначається як узагальнена характеристика об’єктів, що мають складну внутрішню структуру. Методологічне значення цієї категорії полягає у певній сп...


Звернутися до повного тексту статті  |  Звернутися до версії для друку

Скачати файл в форматі PDF
Оцінка змісту статті:
Ваша суспільна належність:
Архів
Новини
Увага! Щоби дізнатися, які статті з'являться наступного тижня, натисни тут.
Опитування
Як Ви оцінюєте наш сайт?



LiveInternet