головнановинипошукредакціяконтакти
пошук по сайту
Відділ історико-правових та теоретико-методологічних проблем українознавства
Автор: ННДІУВІ
Національний науково-дослідний інститут українознавства та всесвітньої історії
Відділ історико-правових та теоретико-методологічних проблем українознавства

У створенні та діяльності відділу, як і всього Інституту в 1992–2011 роках, визначальними були і залишаються основоположні принципи, які обумовлювали й обумовлюють вибір шляхів та засобів творення науки самопізнання й самотворення українського народу, зокрема творення ним суспільних і державних форм свого буття.
Характер вирішення цих завдань завжди визначався станом самопізнання українства, усвідомлення ним особливостей своєї життєдіяльності.
Одночасно з розвитком національної самосвідомості українства українознавство наповнювалося  притаманним йому глибинним баченням явищ і подій суспільного життя, осмисленням нових його проблем і завдань на шляху самовдосконалення й самореалізації.
Відповідно й самопізнання українства та його розвиток все більш виразно поставали як органічно єдиний процес, що відбувається за логікою законів Природи, які обумовлюють і визначають  сутнісну єдність життя розумного у всьому багатоманітті форм його прояву.
І саме тому в концепції українознавства відтворено вимогу, що для забезпечення гармонійного розвитку людям у своїй свідомості і практичній діяльності важливо поєднати досвід минулого й сучасного з баченням перспектив майбутнього.
Зокрема, розуміння того, що першооснови українознавства закорінені в глибинах матеріальної і духовної культури народу, його світогляду, мови, культури, традицій тощо. І це чітко можна побачити уже з того часу, коли наші пращури ставили перед собою мету знайти відповіді на питання: «Звідки пішла Руська земля, хто в ній першим почав урядувати, як Руська земля постала?».
У своїй діяльності науковці відділу, як й Інституту загалом, виходять із того, що природне багатоманіття прояву єдності цілого має бути відтворене і в процесі самопізнання й самотворення людини, етносу, нації і народу, кожного його покоління, бо воно закладене в них самих, у неповторності кожного історичного періоду, кожної миті людського буття. Єдність форм цілого зумовлена загальними законами Природи: цілісності, системності, тяглості й неперервності її розвитку. У науковому пізнанні (самопізнанні) все це і визначає рух від окремого (часткового) до загального, від простого до все більш складного. А тому й єдність постає не в статиці, не лише як явище, а як процес, який відбувається в напрямі утвердження багатоманіття форм прояву цілого, виявляючись не лише лінійно (у просторі), а й у часі. Відповідно й будь-яке явище науки, українознавство зокрема, теж має свою історію, без вивчення якої не можна зрозуміти його призначення, діалектики та механізмів творення.
Тому й нині, шукаючи першооснови творення нації і побудови незалежної української держави, так важливо розглядати цей процес у всій його повноті й часопросторовій єдності, використовуючи як загальноцивілізаційні орієнтири, так і весь попередній етнонаціональний досвід.
Концептуальна побудова українознавства, його орієнтири і соціальні функції, особливості взаємодії структурних компонентів є похідними від природи людини, її соціального поступу, в основі яких – чітка система ідей: ідея сутності й покликання людини розумної, національна ідея як її проекція в певних природо-соціальних умовах і формах, національні інтереси як універсальні чинники і критерії співвіднесення ідей у змісті людського буття, конструюванні засобів його наповнення, у т. ч. через поєднання національного й загальнолюдського, національного й соціального, державного і громадянського тощо. Вирішення цих завдань можливе лише за умови вироблення відповідних наукових засобів, інструментарію та механізмів цілісного, системного осмислення і забезпечення єдності процесу самопізнання й самотворення народу в усьому часі і просторі його буття.
Це особливо відчутним стало тепер, в умовах незалежності, коли першочерговим завданням національної науки постало вироблення концептуально нового підходу не лише до осмислення феномену українства, а й усвідомлення та визначення особливостей його (осмислення) структурних компонентів (складників), їх природи, принципів і методів взаємодії в напрямі руху до відтворення й самореалізації природної сутності українського народу.
Кардинальні зміни в його житті потребують і якісно нового бачення й мисл...


Звернутися до повного тексту статті  |  Звернутися до версії для друку

Скачати файл в форматі PDF
Оцінка змісту статті:
Ваша суспільна належність:
Архів
Новини
Увага! Щоби дізнатися, які статті з'являться наступного тижня, натисни тут.
Опитування
Як Ви оцінюєте наш сайт?



LiveInternet