головнановинипошукредакціяконтакти
пошук по сайту
Інноваційний простір столичної освіти: проблеми, пошуки, перспективи
Автор: Ващенко Людмила
проректор Київського міського педагогічного університету імені Б.Д.Грінченка з питань експериментальної педагогіки, канд. пед. наук, доц.
Інноваційний простір столичної освіти: проблеми, пошуки, перспективи

Характерною ознакою сучасної школи є тягар стереотипів: стереотипів у змісті, методах, формах, стосунках, врешті у всій організаційно-процесуальній системі освіти. На початку 90-х, коли повіяло свіжим духом демократичних перемін, освітяни жадібно «хапалися» за кожну нову інформацію, ідею і водночас намагалися реалізувати накопичене власним тривалим досвідом. Важко знайти в історії вітчизняної освіти період, коли стало б можливим існування такого широкого спектра новацій. Природно, що саме на грані 90-х років XX ст. в життя знову прийшло українознавство – поряд з українською мовою як державною – інтегративна система знань, переконань, критеріїв життєвого вибору поколінь нового типу держави. Тим часом, шлях інноваційної педагогічної діяльності в системі столичної освіти складається доволі непросто. Випускники педагогічних вузів неохоче йдуть працювати до школи, надто ж, якщо така робота носить пошуково-дослідницьке спрямування: вони не володіють механізмами дослідно-експериментальної роботи. Працююча частина вчителів – це люди зі стажем 15-20 років. Вони вже відбулися як фахівці й виробили власні професійні стереотипи. З одного боку, такий педагогічний консерватизм дозволяє зберегти освіту від ультра революційних перетворень, але з іншого стереотипи педагогічного мислення стають на заваді будь-яких новацій. Це підтверджують і результати окремих психолого-педагогічних досліджень, де зазначається, зокрема, що «...перші п'ять років педагогічної роботи молодий вчитель намагається щось змінити у собі, а згодом звикає до думки про власну самодостатність». Саме у цей період у нього й виробляються стереотипи. Щоб спонукати його на дещо нове, необхідні відповідні умови та аргументована мотивація нова методологія. Нова система знань. Нова гуманістично-суспільна орієнтація. У даному разі – на своїх дітей, на свій народ.
Але час невблаганний у своєму русі. Освіта початку третього тисячоліття у житті пересічної людини відіграє уже принципово іншу роль. Це пов'язано з такою сферою її діяльності, як наука, котра з периферійних її об'єктів стає предметом прагматичних інтересів. Понад це, в останній час наукові дослідження займають стратегічні позиції в політиці багатьох зарубіжних країн;
Як відомо, донедавна нові технології та їхні результати здійснювалися кожні 20-30 років. Сучасний інноваційний процес (ідея – продукт) скоротився до 5-7 років. І ці темпи щорічно прискорюються, тому наше покоління повинно щонайменше кожні 5 років адаптуватися до нових змін ї нових технологій. Настав час, коли кожен «приречений» працювати в інноваційному режимі, а отже «приречений» і вчитися та здобувати знання протягом всього життя.
Розвинена готовність вчителя (директора, управлінця освіти) до постійного навчання – головна умова адаптації до змін, що відбуваються навколо нас. А результатом адаптації стає потреба суб'єкта продукувати нові освітні ідеї й реалізувати їх у практиці шкільного життя чи іншого освітнього середовища. Таким чином, актуальність педагогічних новацій сьогодні не викликає жодних сумнівів. Орієнтація школи на такий характер діяльності спонукає вчителів до пошуку нових підходів, освітніх технологій, врешті, формування власне іншої психологічної установки щодо роботи, кар'єри, стосунків з навколишнім світом, інших вимірів сенсу життя.
Динамічні зміни, що відбуваються в системі столичної освіти, потреби сучасної школи забезпечувати якість освіти, отож і відповідність новітнім міжнародним зразкам, вимагають від освітян-практиків належної професійно-патріотичної готовності. Активні пошуки зарубіжної та вітчизняної педагогіки [1], а також безпосередня практика педагогічних колективів переконують у необхідності розглядати методологічну та змістовно-технологічну підготовку (перепідготовку, підвищення кваліфікації) вчителя як єдину й цілісну систему процесів, характерною ознакою яких є інноваційність. У колі таких інноваційних чинників слід визнати:
-    орієнтацію на традиції, інтереси, ідеали, морально-гуманістичні цінності рідного народу, набуття і свідомість, життєвий вибір наших – українських дітей;
-    децентралізацію освітньої системи, що дозволяє удосконалювати професійні навички вчит...


Звернутися до повного тексту статті  |  Звернутися до версії для друку

Скачати файл в форматі PDF
Оцінка змісту статті:
Ваша суспільна належність:
Архів
Новини
Увага! Щоби дізнатися, які статті з'являться наступного тижня, натисни тут.
Опитування
Як Ви оцінюєте наш сайт?



LiveInternet