головнановинипошукредакціяконтакти
пошук по сайту
Єдність правди і пристрасті: (до 70-річчя Віталія Дончика)
Автор: Денисюк Сергій
канд. філол. наук, завідувач відділу літератури НДІУ.

Єдність правди і пристрасті: (до 70-річчя Віталія Дончика)

Трапляються у житті випадки, коли поважний ювілей людини застає ніби зненацька, - настільки він дисонує з нинішньою її активною життєвою позицією. Сказане цілком стосується постаті Віталія Дончика, який 15 квітня 2002 року відзначив своє 70-ліття. До цієї дати Віталій Григорович прийшов, маючи за плечима солідний творчий ужинок і відповідне суспільне визнання. Сьогодні він - провідний учений-літературознавець, доктор філологічних наук, професор, член-кореспондент НАН України, лауреат Державної премії України ім. Тараса Шевченка, заслужений діяч науки і техніки, член НСПУ, входить до редколегії ряду поважних журналів. За заслуги перед помісною Українською Православною Церквою нагороджений орденом князя Володимира Великого III ступеня. Але найголовніше у його доробку - понад 400 наукових публікацій різного формату: від рецензій до солідних монографій. Однак було б абсолютно невірно уявляти життєвий і творчий шлях В.Дончика як лише постійне і - головне - безпроблемне сходження на вершини визнання і успіху. Так могло статися тільки за умови неухильного і беззастережного підкорення жорсткій кон'юнктурі доби, чого за В.Дончиком ніколи не спостерігалось. А для того, щоб бодай наблизитися до усвідомлення достеменної сутності цієї непересічної і масштабної постаті, варто повернутися на кілька десятиліть назад, простежити перипетії її непростого, але гідного життя.
Хочеться розпочати з того моменту, коли молодий 14-річний юнаку скромній одежині прибув на пароплаві «Гоголь» з села Дереївка на Кіровоградщині у Київ, де він мав продовжити навчання. Позаду лишились роки навчання, неповторні спогади дитинства і навіть перші творчі кроки - ще школярем Дончик написав кілька п'єс для шкільного драмгуртка. Рідною Дереївською школою він був направлений до київської спецшколи-інтернату з англійською мовою навчання. Тут Дончик провів п'ять надзвичайно важливих для його професійного й особистісного становлення років. Продовжувати навчання спочатку хотів у Москві. Проте з московськими вузами якось не складалось: хотів до ВДІКу на сценарний факультет, але якраз того року там не було прийому, на режисерський не наважився, вступити до Інституту сходознавства завадили якісь формальності. Але вирішальну роль у поверненні до України відіграв ректор МДУ І.Петровський, до якого у розпал вступної кампанії вдалось пробитися звичайному абітурієнту. (Можете собі уявити подібне сьогодні?). Він хоча й пообіцяв зарахувати до університету, але разом з тим застеріг від наївних, ілюзорних уявлень юнака про столичні можливості та переваги, Нині Віталій Григорович вважає, що таким чином сама доля вирішила не допустити його розриву з рідною землею. І він безмежно вдячний їй, що сталося саме так, а не інакше. Повернувшись до Києва, Віталій вступив на факультет романо-германської філології КДУ, де поглиблював свої знання з англійської мови. Після закінчення у 1956 р. університету рік пропрацював референтом у Комітеті молодіжних організацій УРСР. У 1957 р. радо проміняв досить забезпечену посаду державного службовця на творчу роботу у газеті «Літературна Україна». Впадає у вічі що весь до-фаховий досвід В.Дончика не був безпосередньо пов'язаний з українською літературою. Сьогодні він тепло згадує шкільних учителів літератури, котрі прагнули привити любов до рідного слова. В університеті ж «романо-германцям» читався якийсь обмежений курс української літератури, до того ж він викладався нудно і малопрофесійно. Не дивно, що здобутих знань було небагато. Але може це вийшло і на краще, адже свідомість і розум не були захаращені догматичними положеннями, вульгарними стереотипами, заідеологізованими канонами і постулатами. Формування В.Дончика як дослідника-літературознавця відбулося у кінці 50-х - на початку 60-х рр., коли у країні значно послабився ідеологічний тиск і створились більш сприятливі умови для творчої праці. І тому В.Дончикові з його свіжим, незатьмареним радянською псевдонаукою поглядом, вдалось глибоко пізнати «час і його обличчя» (саме так називається перша збірка літературно-критичних нарисів, що вийшла у 1967 р.). З того часу В.Дончик видав 11 книжок, серед яких «Грані сучасної прози» (1970), «Петро Панч» (1 видання - 1971 р.; 2 видання - 1981), «Гуманізм творення» (1980), «Єдність правди і пристрасті» (1981), «Істина - особис...


Звернутися до повного тексту статті  |  Звернутися до версії для друку

Скачати файл в форматі PDF
Оцінка змісту статті:
Ваша суспільна належність:
Архів
Новини
Увага! Щоби дізнатися, які статті з'являться наступного тижня, натисни тут.
Опитування
Як Ви оцінюєте наш сайт?



LiveInternet