головнановинипошукредакціяконтакти
     Рік: 2011   Число: #1(38)
пошук по сайту
Журналу «Українознавство» – 10 років!
Автор: Ярошинський Олег
Кандидат історичних наук, вчений секретар НДІУ

Журналу «Українознавство» – 10 років!

«Українознавство» – науковий, суспільно-політичний, культурно-мистецький, релігійно-філософський, педагогічний журнал, який уже 10 років успішно функціонує в медійному просторі України. Періодичне видання має свою постійну аудиторію – широкі інтелігентські кола, студентську молодь – і дедалі активніше привертає до себе увагу громадськості. Він добре відомий у різних куточках України й за межами нашої держави, оскільки прагне якомога масштабніше висвітлювати актуальні проблеми українознавства, суспільного й політичного життя, української культури, науки й освіти, залучати до співпраці авторитетних дописувачів, зокрема і з зарубіжжя.
Виходить журнал чотири рази на рік, його засновником і видавцем є Науково-дослідний інститут українознавства Міністерства освіти і науки України (з серпня 2009 року – Національний науково-дослідний інститут українознавства). Свідоцтво про державну реєстрацію друкованого засобу масової інформації було видано Державним комітетом телебачення і радіомовлення України 13 січня 2001 року (серія КВ № 4863).
Головний редактор журналу – доктор філологічних наук, професор, академік, лауреат Міжнародної премії ім. Й.Г. Гердера директор ННДІУ Петро Кононенко. Фактично П.Кононенко був ініціатором й натхненником нового періодичного часопису, що, у свою чергу, мав стати публічною трибуною та дискусійним майданчиком для науковців Інституту українознавства на новому етапі його розвитку (у 2000 р. було утворено Науково-дослідний інститут українознавства МОН України на базі Інституту українознавства Київського національного університету імені Тараса Шевченка).
Свою наукову і громадську позицію щодо програмних засад журналу «Українознавство» вчений виклав у статті «Українознавство третього тисячоліття», яка відкривала число 1 часопису. Зокрема, він наголосив: «Журнал «Українознавство» виходить у світ на межі тисячоліть. На межі, що відділяє десятиліття бездержавності й рабства від доби великих надій та сподівань на відродження України як правової, демократичної, соборної, суверенної держави та на розквіт великої нації, призначеної самою Природою на здійснення тільки їй наперед визначеної високої загальнолюдської місії» [1, 4]. Також П.Кононенко накреслив редакційну політику щодо дослідження концептуальних засад українознавства як цілісної та інтегративної системи наукових знань і навчальної дисципліни: «Журнал «Українознавство» є спадкоємцем не тільки однойменного вісника 90-х років ХХ ст., а й ЛНВ Наукового товариства імені Шевченка 90-х років ХІХ ст.: відповідно до предмета дослідження – Україна, світове українство, українознавство у їхній часопросторовій ґенезі, – він буде відбивати не лише синтез українознавчих наук у їхній універсальній цілісності та системності, а й українознавчі сфери буття та життєтворчості. Це означає, що будуть друкуватися матеріали фундаментальних досліджень і гіпотези, версії, полемічні трактати; напрацювання у сферах джерелознавства й археології, найхарактерніші набутки літератури і мистецтва; напрями практичного втілення українознавства в заклади виховання й освіти; плани, наслідки роботи вітчизняних і зарубіжних українознавчих центрів. Разом з цим наголосимо: розширення меж українознавчих публікацій – це веління часу, але й воно – не стільки мета, скільки засіб, один із шляхів до головної мети. Та мета – новий якісний рівень українознавства у всіх його сутностях і формах. З огляду на це особлива увага буде приділятися розробці історико-теоретичних, методологічних проблем… Маємо відштовхуватися від вимог ХХІ століття: науці – науковий метод. У світлі цієї вимоги маємо дослідити й висвітлити історію українознавства: у її корінні; вітчизняних і зарубіжних джерелах; у характерних рисах етапів і шкіл; бодай у найяскравіших постатях світочів українознавства – і на цій основі скристалізувати найголовніші принципи подальшого розвитку науки. Цілком зрозуміло, що найпершою вимогою тут буде збір та аналіз джерел і документів … Потрібні кооперація й координація зусиль фахівців, науково-системний метод і вивчення, й аналізу, й інтерпретації. А для нас – розуміння: українознавство не претендує ні на замінника, ні на дублера історії, мовознавства, природознавства, культурології, філософії і психології, релігієзнавства, політології тощо. Воно – синтез та інтегратор досліджень і відк...


Звернутися до повного тексту статті  |  Звернутися до версії для друку

Скачати файл в форматі PDF
Оцінка змісту статті:
Ваша суспільна належність:
Архів
Новини
Увага! Щоби дізнатися, які статті з'являться наступного тижня, натисни тут.
Опитування
Як Ви оцінюєте наш сайт?



LiveInternet