головнановинипошукредакціяконтакти
пошук по сайту
Культ воїна-звіра на території України: історіографія питання
Автор: Бондаренко Антон
аспірант відділу української етнології ННДІУ
Культ воїна-звіра на території України: історіографія питання

Культ воїна-звіра протягом століть був поширений на території України. Відомості писемних джерел, дані фольклору й археології дозволяють виділити три етапи його існування: давній період, період Київської Русі й період козацької доби української історії. Зазначена проблематика частково розглянута [5, 6].
Ця стаття є частиною реалізації дисертаційного дослідження на тему «Культ воїна-звіра в українознавчому вимірі», яке проводиться в межах виконання держбюджетної науково-дослідної роботи «Україна і світове українство в системі українознавства. Українці у світовій цивілізації і культурі» (2010–2012).
Тема культу воїна-звіра знаходиться на перетині досліджень з української міфології, фольклористики, лінгвістики, а також історії військової справи, які розпочалися відносно недавно, а активізувалися тільки останнім часом. Обсяг наукових праць із даної теми включає окремі публікації Л. Залізняка, В. Балушка, Ю. Фігурного, Д. Короля, Ф. Кардіні та інших дослідників. Хронологічна й тематична систематизація історіографії цього питання ще не проводилася. Отже, на нашу думку, дослідження є актуальним.
Об’єктом дослідження є наукові праці, в яких подаються відомості про культ воїна-звіра на території України; предметом – процес зародження, формування, розвитку й занепаду культу воїна-звіра на території України, відображений у цих працях. Мета статті – проаналізувати наукові роботи, які містять інформацію про культ воїна-звіра на території України, здійснити спробу їх хронологічної і тематичної систематизації.
Відповідно до мети визначено завдання: дослідити висвітлення питання культу воїна-звіра на території України у працях вітчизняних і зарубіжних вчених.
Попри важливість явища військового культу звіра, цій темі присвячено мало досліджень. Радянська історична наука ігнорувала, а іноді свідомо замовчувала важливі міфологічні уявлення давнього населення України, особливо щодо традиційного військового звичаю. Лише окремі дослідження радянського періоду подають уривчасті відомості про сакральні уявлення давніх українців, зокрема про зооморфну міфологію. Загалом усю літературу, яка прямо або опосередковано стосується теми культу воїна-звіра на території України, умовно можна поділити на два етапи:
1)    дослідження до 1991 р.: окремі праці часів Російської імперії (2-а половина XIX – початок XX ст.) і періоду СРСР;
2)    наукові видання періоду незалежності України.
Характеризуючи історичну літературу з цієї теми першого вказаного періоду, зазначимо, що це дослідження давньої слов’янської міфології та праці про язичницькі вірування Київської Русі, які іноді мають енциклопедичний характер. Наголосимо, що такі праці мають тільки дотичне опосередковане відношення до теми культу воїна-звіра. Тема культу в них не розкривається, подаються лише окремі епізоди, які можуть бути свідченнями його важливості в давніх слов’ян-праукраїнців або в середовищі українського військового стану пізнішого історичного періоду. Серед таких робіт можна виокремити дослідження російського історика й етнографа А. Афанасьєва «Поэтические воззрения славян на природу» (1865) [1] про міфологічні уявлення давніх слов’ян. Автор розглянув ряд архаїчних стереотипів, що пов’язували природні явища з образом вовка. Так, вовк уособлював сонячне затемнення, ніч, захмарене небо [1, 378–395], а також зимовий час, особливо перший зимовий місяць (грудень), який у давнину мав назву «влченець» (вовчий місяць) [1, 383]. Одночасно образ вовка пов’язувався з війною, військовою справою. Автор згадує про войовниче слов’янське плем’я лютичів, пояснюючи походження цієї назви вовчою етимологією [1, 381].
У період СРСР слід вирізнити роботи академіка Б. Рибакова [14; 15]. У праці «Язычество древних славян» [15] він наводить ряд даних фольклору, зокрема матеріал архаїчних казок і билин. На базі цих матеріалів автор робить висновки про існування архаїчного образу богатиря-пса або ж богатиря-вовка. Цей епічний персонаж виступає змієборцем. Він народжений (чи вигодуваний) собакою або вовчицею [15, 581–587]. Б. Рибаков зауважує: «…возможно, что в выборе звериного имени играли роль пережитки тотемических представлений» [15, 583]. В інших варіаціях...


Звернутися до повного тексту статті  |  Звернутися до версії для друку

Скачати файл в форматі PDF
Оцінка змісту статті:
Ваша суспільна належність:
Архів
Новини
Увага! Щоби дізнатися, які статті з'являться наступного тижня, натисни тут.
Опитування
Як Ви оцінюєте наш сайт?



LiveInternet