головнановинипошукредакціяконтакти
     Рік: 2010   Число: #4(37)
пошук по сайту
Приватизація в Україні: етапи, форми та соціально-економічні наслідки (1991–2009)
Автор: Пята Леонід
пошукач Інституту історичної освіти НПУ імені М. Драгоманова
Приватизація в Україні: етапи, форми  та соціально-економічні наслідки (1991–2009)

Приватизація в Україні та інших пострадянських країнах охоплювала всі аналогічні процеси чи навіть виходила далеко за їхні рамки. Наприклад, незважаючи на діаметрально протилежні методологічні та ідеологічні позиції, Є. Суїменко і В. Тарасенко, з одного боку, та О. Пасхавер – з іншого, однаково схильні оцінювати приватизацію як соціальну революцію, що кардинально змінила соціальний устрій українського суспільства [9, 22, 23, 25, 82, 85]. Існують також думки, що загалом ринкова інфраструктура в Україні постала завдяки приватизації.
Концепція приватизації, що реалізовувалася в незалежній Україні, не враховувала попередню трансформацію сил власності і включала в себе технологію, яка базувалася на принципах:
–    стрімкості темпів реформування власності;
–    окреслення вузького кола підприємств, які не підлягали приватизації;
–    дешевої приватизації, заснованої на оцінках переважно балансової вартості майна, яке підлягало приватизації;
–    використання приватизаційних майнових сертифікатів як платіжного засобу;
–    створення спеціального органу приватизації – Фонду державного майна України з центральним апаратом і регіональними відділеннями – та скасування старої галузевої системи управління, яка гальмувала приватизацію;
–    запровадження процедури приватизації, яка не мала зворотного ходу;
–    пільг працівникам підприємств, що підлягали приватизації (надалі спеціальні пільги для вищого менеджменту підприємств);
–    використання переважно конкурентних способів приватизації;
–    створення фінансової інфраструктури для обслуговування обігу сертифікатів;
–    рівний доступ до приватизації власників приватизаційних сертифікатів.
У вітчизняній економічній думці склалося кілька підходів до визначення періодизації приватизації. О. Пасхавер, беручи за основу різні критерії приватизації (технологію, кількість об’єктів, форми привласнення), виокремив чотири етапи: 1) передприватизаційний (1988–1991 рр.); 2) етап індивідуальних технологій (1992–1994 рр.); 3) етап масової приватизації (1995–травень 1999 р.); 4) етап індивідуальної грошової приватизації (із середини 1999 р.) [7, 72].
В. Ларцев вважав, що необхідно дотримуватися таких принципів, як однорідність застосовуваних ознак і простота якісного та кількісного відокремлення етапів. Найбільш придатними, на його думку, є критерій форми привласнення (роздержавлення) власності і хронологічні параметри членування процесу. Згідно з таким підходом приватизацію в Україні можна поділити на етапи:
1920–1987 рр. – передприватизаційний;
1988–1992 рр. – підготовчий;
1993–1994 рр. – І етап;
1995–1999 рр. – ІІ етап;
з початку 2000 р. – ІІІ етап [4, 45].
Об’єктом приватизації став одержаний у спадщину могутній індустріальний комплекс, базою якого були гігантські промислові підприємства (з тисячами й десятками тисяч робітників), що виробляли зброю і боєприпаси, авіа- і космічну техніку, продукцію подвійного призначення, електроенергію, продукти металургії, хімії, машинобудування. Технічна відсталість комплексу зумовлювала його високу енергомісткість і, відповідно, залежність від імпорту енергоносіїв. Раптове зникнення попиту та миттєве багаторазове підвищення цін на російські енергоносії паралізувало можливості пошуку інших ринків.
В Україні були відсутні державна еліта, державна інфраструктура й технології, структури стратегічного планування, банківська система, грошова система, система державної безпеки тощо. Не існувало верстви кваліфікованих і суспільно визнаних інтелектуалів, здатних до вироблення адекватних концепцій трансформації суспільства, адаптованих до українських реалій.
Тісно пов’язана з Росією, Україна була змушена в 1992–1993 роках разом із нею лібералізувати ціни, реформувати (а практично створювати заново) грошову, фінансову й банківську системи, систему управління державною власністю, яка стала українською. Через недосвідченість і незрілість державного механізму російські помилки були повторені, помножені й ускладнені (характерний приклад: з...


Звернутися до повного тексту статті  |  Звернутися до версії для друку

Скачати файл в форматі PDF
Оцінка змісту статті:
Ваша суспільна належність:
Архів
Новини
Увага! Щоби дізнатися, які статті з'являться наступного тижня, натисни тут.
Опитування
Як Ви оцінюєте наш сайт?



LiveInternet