головнановинипошукредакціяконтакти
пошук по сайту
Місце та значення Корсунь-Шевченківської битви серед операцій Великої вітчизняної війни (До 60-річчя визволення України)
Автор: Сало Анатолій
заступник начальника Національної академії оборони України, полковник.

Місце та значення Корсунь-Шевченківської битви серед операцій Великої вітчизняної війни (До 60-річчя визволення України)

З кожним прожитим днем від нас все більше віддаляються ті грізні роки, коли фронти Другої світової війни двічі прокотились через українські землі. Вшановуючи пам’ять героїв, що перемогли ворога в лютому протиборстві, Україна цього року відзначає 60-ту річницю Великої Перемоги. Історіографія Великої вітчизняної війни одна із найчисельніших. Науковці та літератори також не обійшли своєю увагою Корсунь-Шевченківську стратегічну операцію. Безумовно, це одна із найяскравіших сторінок в історії визволення українських земель від німецько-фашистських загарбників. Науковці порівнювали цю битву зі Сталінградом, письменники називали її “льодовим побоїщем”, “Каннами на Дніпрі” [1].
Проте, незважаючи на велику кількість літератури, присвяченій Корсунь-Шевченківській битві, історія зберігає ще багато “білих плям”. Заідеологізована радянська література не розкривала історичної дійсності в повній мірі. По-сьогодні залишаються невирішеними питаннями про “ціну” нашої перемоги; достовірність та правдивість інформації радянських органів військового керівництва щодо успішного знищення оточеного угрупування ворога; основи морально-психологічної стійкості німецько-фашистського угрупування військ, особовий склад якого, на відміну від оточених під Сталінградом, не капітулював; відносно низький відсоток полонених в Корсунь-Шевченківській битві; число загарбників, яким вдалося вирватися з “Черкаського котла”.
Ці питання потребують ґрунтовного історичного дослідження із залученням джерельної бази обох воюючих сторін. Таке дослідження виходить за рамки однієї статті. Тому автор поставив собі за мету висвітлити хроніку подій, що пов’язані з Корсунь-Шевченківською операцією, її результати та особливості.
Успішні дії військ 1-го Українського фронту південно-західніше Києва та 2-го Українського фронту північніше Кіровограда спричинили утворення виступу між суміжними флангами фронтів. Сили противника, котрі знаходилися на ньому, сковували дії радянських військ.
Німецьке командування намагалося за будь-яку ціну утримати Корсунь-Шевченківський (Звенигородсько-Миронівський) виступ, оскільки він був найзручнішим для відновлення позицій, втрачених в середній течії Дніпра. На ділянці Канів – Тинівка (Черкаська обл.) перед 1-им Українським фронтом тримала оборону 1-а танкова армія, на ділянці Канів – Каніж (Кіровоградська обл.) перед 2-им Українським фронтом – 8-а польова армія. Це були боєздатні війська, які тривалий час перебували на радянсько-німецькому фронті і мали великий досвід ведення бойових дій проти Червоної армії.
Проаналізувавши ситуацію, що склалася, Ставка Верховного Головнокомандування в директиві від 12 січня 1944 р. поставила перед військами двох фронтів завдання: “Оточити і знищити угрупування ворога в Звенигородсько-Миронівському виступі шляхом змикання лівофлангових частин 1 Українського фронту і правофлангових частин 2-го Українського фронту” [2].
Площа виступу між суміжними флангами 1-го і 2-го Українських фронтів становила більше 10 тис. км2 . Своєю вершиною виступ упирався в Дніпро в районі Канева і мав ширину біля основи майже 130 км [3].
На виступі оборонялися дев’ять піхотних і одна танкова дивізії, моторизована бригада, танковий батальйон, шість дивізіонів штурмових гармат, артилерійські та інженерні частини першої танкової та восьмої польової німецьких армій [4]. За іншими даними – одинадцять піхотних, дві танкові дивізії, моторизована бригада та полк піхотної дивізії, підсилені трьома дивізіонами штурмових і одним дивізіоном важких штурмових гармат, а також велика кількість артилерійських та інженерних підрозділів [5]. Середня чисельність піхотної дивізії становила 8,5 тис. осіб. Угруповання мало 1640 гармат і мінометів, 140 танків і штурмових гармат. Усі війська стояли в першому ешелоні, але північніше Умані та західніше Кіровограда у противника було близько восьми танкових дивізій, які він міг швидко перекинути на напрямки військ Червоної армії.
Німецька оборона мала глибину 6 – 8 км, складалася з опорних пунктів і взаємопов’язаних вузлів оборони, була слабкою в інженерному відношенні, але спиралася на щільний автоматно-кулеметний та артилерійський вогонь.
На суміжних флангах 1-го та 2-го Українських фронтів знахо...


Звернутися до повного тексту статті  |  Звернутися до версії для друку
Оцінка змісту статті:
Ваша суспільна належність:
Архів
Новини
Увага! Щоби дізнатися, які статті з'являться наступного тижня, натисни тут.
Опитування
Як Ви оцінюєте наш сайт?



LiveInternet