головнановинипошукредакціяконтакти
пошук по сайту
Хата-музей кінофільму «Тіні забутих предків»
Автор: Рибарук Оксана
молодший науковий співробітник Філії „Гуцульщина” НДІУ (Верховина)
Хата-музей кінофільму «Тіні забутих предків»

Українознавча картина України не може вважатися цілісною без національного кіномистецтва, яке є важливим складником української культури [1]. Особливе значення мають кінострічки Київської кіностудії художніх фільмів ім. О. Довженка, зйомки яких відбувалися в Українських Карпатах і, зокрема, на високогірній Верховинщині, що на Івано-Франківщині. Першим серед режисерів, які знімали кінострічки у цьому самобутньому етногеографічному центрі Гуцульщини, був видатний український кіномитець О. Довженко. Він ще до початку Великої Вітчизняної війни організовував тут проби для фільму про Олексу Довбуша.
У сучасній Верховині є затишний присілок Жаб’євський Потік із куполоподібною горою Ґлифа. Протягом 1950–1960-х років у цій місцевості із живописним етноландшафтом відбувалися зйомки трьох кінострічок Київської кіностудії художніх фільмів ім. О. Довженка: «Олекса Довбуш», «Тіні забутих предків» і «Анничка».
Роботу над історико-пригодницьким кінофільмом про легендарного ватажка гуцульських опришків «Олекса Довбуш» було завершено на початку 1959 р. Зйомки значної частини фільму відбувалися у хаті-ґражді Дмитра і Настуні Генсецьких, що розташовувалася біля підніжжя гори Ґлифа. Режисер цього фільму – В. Іванов, оператор – В. Іллєнко, в головних ролях знімалися актори А. Кочетков (Довбуш) і Н. Наум (Дзвінка), а в окремих епізодах і масових сценах – місцеві гуцули Верховинщини.
Наступною важливою подією в культурному житті Верховинщини стали зйомки тут Київською кіностудією художніх фільмів ім. О. Довженка кінострічки «Тіні забутих предків» за однойменною повістю М. Коцюбинського, що відбувалися в цьому районі протягом 1963–1964 років. Режисер-постановник цього фільму С. Параджанов залучив до роботи над кінокартиною цілу плеяду талановитих українських митців. Творцями фільму були: автори сценарію І. Чендей та С. Параджанов, режисер В. Луговський, оператор Ю. Іллєнко, художники Г. Якутович та М. Раковський, композитор М. Скорик, звукооператор С. Сергієнко. Головні ролі виконували кіноактори: І. Миколайчук (Іван), Л. Кадочникова (Марічка), Т. Бестаєва (Палагна), С. Багашвілі (Мольфар), М. Гринько, Л. Єнгібаров, Н. Алісова, О. Гай, Н. Гнеповська і О. Райданов. До участі у зйомках багатьох епізодів кінофільму С. Параджанов запросив кілька десятків обдарованих акторським талантом гуцулів Верховинщини, які додали фільму гуцульської автентичності, передавши справжній дух давньої Гуцульщини. Завдяки цьому вдалося створити шедевральний український національний кінотвір про життя і культуру «старовіцьких» гуцулів [2].
Протягом півтора року, коли відбувалися зйомки, творча група проживала у Верховинському готелі та гуцульських оселях тамтешніх жителів. У старовинному дерев’яному будинку подружжя Петра і Євдокії Соруків, що розташований у присілку Жаб’євський Потік поблизу гори Ґлифа, проживали режисер-постановник фільму С. Параджанов, художник Г. Якутович та композитор М. Скорик. Упродовж всього періоду зйомок гостинна гуцульська хата Соруків стала справжньою творчою лабораторією, де гаряче обговорювалися усі етапи роботи над ним. Петро Сорук (Юроччін), освічена людина, носій автентичної гуцульської народної культури, був особисто знайомий з відомими українськими кіномитцями О. Довженком, Л. Осикою, Р. Балаяном.
Більшу частину цього кінофільму знімали на території присілка Жаб’євський Потік, верховинських сіл Криворівні, Буківця, Дземброні, Бистреця, косівського села Соколівка, Косова та інших живописних місць Гуцульщини. У створенні художнього фільму про історію трагічного кохання Івана Палійчука і Марічки Гутинюк – «гуцульських Ромео і Джульєтти» – брали участь десятки мешканців Верховинщини. Багато карпатських горян, які знімалися в окремих епізодах фільму, допомогли його творцям правдиво відобразити традиційну матеріальну і духовну культуру Гуцульщини. Серед талановитих акторів-аматорів Верховинщини були: Петро Сорук із дружиною Євдокією, дочкою Марією Хімчак і внуком Василем (власником сучасного музею), Марія Ілійчук, Іван Ігнатюк, Ганна Чабанюк, Ганна Бойчук, Василь Коржук, Ганна Ласкурійчук, Ганна Гараджук, Гаврило Костюк, Кузьма Прокоп’юк, Марія Потяк, Василь Минайлюк, брати Потяки з Криворівні, подружжя Демидюків з Красноїллі, музична капела Ва...


Звернутися до повного тексту статті  |  Звернутися до версії для друку

Скачати файл в форматі PDF
Оцінка змісту статті:
Ваша суспільна належність:
Архів
Новини
Увага! Щоби дізнатися, які статті з'являться наступного тижня, натисни тут.
Опитування
Як Ви оцінюєте наш сайт?



LiveInternet