головнановинипошукредакціяконтакти
     Рік: 2010   Число: #2(35)
пошук по сайту
Тріумф тріо бандуристок у Національному заповіднику «Софія київська»
Автор: Пасемко Іван
член Міжнародної науково-координаційної ради з проблем українознавства.

Тріумф тріо бандуристок у Національному заповіднику «Софія київська»

22 травня 2010 р. в залі музею «Хлібня» Національного заповідника «Софія Київська» відбувся виступ Тріо бандуристок Національної радіокомпанії України. Концерт лауреатів Міжнародного конкурсу бандуристок – народної артистки України Тетяни Маломуж, заслуженої артистки України Ольги Черній та артистки Катерини Коврик – відвідало досить вузьке коло шанувальників музичного мистецтва.
 Музичне дійство бандуристки розпочали з виконання жартівливої, життєрадісної української народної пісні «Гандзя», що завжди викликає захоплення слухачів різного віку. Колись вона була дуже популярною, її співали не лише українки, а  й польки, словачки та представниці інших країн. Нині ця пісня, виконана українськими професіоналами зі значним досвідом і високим рівнем музичної майстерності,  полилася у супроводі гри на бандурах, не заливши байдужим жодного присутнього в залі. Бурхливі і тривалі оплески невеличкого грона слухачів свідчили про їх захоплення філігранним виконанням пісні. Усі свої найкращі почуття бандуристки виразили і в наступній жартівливій народній пісні «Ти до мене не ходи».
Після цього конферансьє музичного вечора Тамара Колотиленко звернулася до публіки зі словами: «У нас в гостях доктор філології, професор, академік п’яти вітчизняних і зарубіжних академій, лауреат Міжнародної премії імені Й.Ґ. Гердера, директор Національного науково-дослідного інституту українознавства Петро Кононенко – палкий шанувальник української народної пісні, аматор виконання пісень на бандурі, старовинному українському музичному інструменті. Тож йому слово!». 
Петро Кононенко виголосив: «Дивлюсь на цю красу, вслухаюсь у це неповторне виконання української народної пісні юними бандуристками – і мову відбирає! Згадую 2006 р. у Парижі – відзначення 150-річчя від дня народження Івана Франка: у величезній, вщерть переповненій залі зібралися представники української діаспори, українські дипломати, чимало представників французького бомонду. Спершу прозвучала моя доповідь про Івана Франка українською мовою, а потім – академіка Аркадія Жуковського, очільника Європейського осередку Наукового товариства імені Шевченка в Сарселі (околиця Парижа) – французькою мовою. У столиці Франції українське слово, наша солов’їна мова викликали захоплення не лише у представників української діаспори, але й у французьких дипломатичних колах. Ще в 30-х роках ХХ ст. у Парижі відбувся своєрідний фестиваль мов. Українську представляли поети і професори, які не з власної волі та не через особисті примхи опинилися поза межами України. У підсумку перше місце, завдяки своїй милозвучності і красі, посіла французька мова, друге – перська (фарсі), багата на образи, метафори й епітети. Третє місце дісталося українській. Наша мова, як і наша пісня, колись пропагована у Європі Українською республіканською капелою під орудою славетного композитора Олександра Кошиця, учня Миколи Лисенка, отримала захоплені відгуки чеської, австрійської, німецької, французької, англійської, голландської преси. Театральна публіка цих країн була вражена високою майстерністю українських співаків.
Українці – музичний народ, і цьому є чимало свідчень ще з часів трипільської культури. Під час розкопок у Мезині на Чернігівщині у старовинних будинках археологи виявили  незнаний музичний  інструмент віком 15–20 тисячоліть! Наука стверджує, що прадавній українській народній пісні «А ми просо сіяли» – 5000 років! Відомий німецький фольклорист і учений Йоганн Ґотфрід Гердер, відзначаючи могутній талант нашого народу, наприкінці ХVІІІ ст. заявляв, що цей народ за сприятливих обставин буде новою Елладою у Європі».
Після виступу Петра Кононенка а капела прозвучали українські народні пісні «Сухая верба» та «Порізала пальчик» в обробці Івана Тараненка, а також пісня «Іване, Івашеньку» в обробці Василя Триліса. Хвилю оплесків викликала у присутніх лемківська народна пісня «В зеленім гаю» – твір найзахіднішої гілки українського народу.
У перерві між виконанням музичних творів Тамара Колотиленко зазначила, що в українській свідомості бандура асоціюється передусім із колективом Тріо бандуристок. Але цей дивовижно виразний інструмент чудово звучить і в оркестрі, і в ансамблі, тому на сцену було запрошено заслужену артистку України, скрипальку Діан...


Звернутися до повного тексту статті  |  Звернутися до версії для друку

Скачати файл в форматі PDF
Оцінка змісту статті:
Ваша суспільна належність:
Архів
Новини
Увага! Щоби дізнатися, які статті з'являться наступного тижня, натисни тут.
Опитування
Як Ви оцінюєте наш сайт?



LiveInternet