головнановинипошукредакціяконтакти
пошук по сайту
Бердичівська земля в історико-регіональних дослідженнях ХІХ–ХХ століть
Автор: Лєбєдєв Вадим
аспірант відділу філософсько-психологічних проблем українознавства НДІУ

Бердичівська земля в історико-регіональних дослідженнях ХІХ–ХХ століть

Бердичівський край, що знаходиться на перехресті Київщини, Волині й Поділля, залишив помітний слід в історії та культурі України. Найперші поселення людей відомі з доби неоліту, були тут і татарські набіги ХIV–ХVІ ст., й шляхетське свавілля, населення краю брало участь у визвольній війні українського народу середини XVII ст., антипоміщицьких баталіях селянських загонів Семена Палія і гайдамаків XVIII ст., революціях 1905 і 1917 років, у Першій світовій, громадянській і Великій Вітчизняній війнах, голодувало разом з усією Україною в 1932–33 роках. Велика кількість населення була страчена під час сталінських репресій та німецько-фашистського окупаційного геноциду. Саме тому, незважаючи ні на що, Бердичівщина продовжує зберігати свої історичні традиції та привертати увагу вчених і краєзнавців. Мета статті – продовжити українознавче осмислення наукових досліджень історії Бердичівського краю, їх ґенези, суті та еволюції у сучасних умовах.
Понад три століття м. Бердичів і його довкілля перебували у власності магнатів Тишкевичів і Радзивіллів, тут знаходився один із важливих осередків католицизму, тому науковий інтерес до краю виявила у ХІХ ст. передусім польська історіографія. Перші правдиві дані про м. Бердичів, аналіз його соціально-економічного розвитку доби середньовіччя подані в географічно-статистичних розвідках земель колишньої Речі Посполитої М.Балінського і Т.Ліпінського (1844) [1]. Водночас польський письменник О. Пшездзєцький у праці «Поділля, Волинь, Україна» (1841) включив за матеріалами мандрівки особисті спостереження про місто, довколишні села та життя народонаселення [2]. В 2-ій половині XIX ст. з’явилися більш розгорнуті дослідження краю. Наприклад, відомий польський учений і літератор, мешканець м. Кам’янця-Подільського Й. Роллє (доктор Антоній Ю.) в книзі «Друкарня і граверня в Бердичеві» (1872) ґрунтовно розглянув історію книгодрукування і культурного піднесення міста у XVIII – середині XIX ст. [3]. Деякі важливі події з минулого Бердичівського краю помістили у своїх дослідженнях польські краєзнавці Волині і Київщини М. Дубецький [4] та Е.Руліковський [5]. Завдяки пошукам в архівах знаного польського українознавця О. Яблоновського цінні документальні факти про Бердичів були включені до ґрунтовного багатотомника «Історичні джерела» (1877) [6] та до його праці «Волинь, Поділля і Русь Червона» (1911) [7]. Помітним успіхом польської науки стала публікація в 15-ти томах «Словника Королівства Польського та інших слов’янських країв» (1880–1904), автором енциклопедичних довідок про Бердичів та його околиці був Е.Руліковський [8]. Окремі статті та розвідки з історії, культури та духовного життя Бердичівської землі друкувалися в польському часописі «Biblioteka parafialna», який виходив у Бердичеві в 1908–1910 роках [9]. Виразним результатом польської історіографії у зображенні історії Бердичева стала книга краєзнавчого спрямування бердичівського священнослужителя католицької єпархії Д.Бончковського про кармелітський монастир і костьол міста [10]. Втім польська історична наукова література, що є альтернативною основою дослідження та вивчення Бердичівщини, недостатньо достовірна через зусилля авторів виправдати колоніальне панування Речі Посполитої в українських землях примусовими методами впливу на життя корінного населення.
У XIX–XX ст. дослідженням історії та культури Бердичівщини займались російська та українська наука. Для прикладу, на початку XIX ст. побачили світ перші описи Волинської губернії, що були більш схожі на звіти про ситуацію в районі, ніж на поважні наукові трактати. Цікавими розвідками про економіку та життя населення Бердичівського краю є «Волинські записки» С.Руссова [11], книга «Нарис Волинської губернії» В.Аскоченського [12], змалювання місцевих ярмарків і становища сільського господарства Е.Зябловського [13, 368–369].
В середині XIX ст. Бердичів був включений до складу Київської губернії. У зв’язку з цим дослідження історії Бердичівщини перемістилися до Києва. Вагомим мотивом до вивчення регіональної історії України стала публікація 10-го тому «Военно-статистического обозрения Российской империи», підготовленого до друку вченими Генерального штабу, куди включили описи околиць Бердичівської землі [14]. Проте найбільш змістовним дослідженням з і...


Звернутися до повного тексту статті  |  Звернутися до версії для друку

Скачати файл в форматі PDF
Оцінка змісту статті:
Ваша суспільна належність:
Архів
Новини
Увага! Щоби дізнатися, які статті з'являться наступного тижня, натисни тут.
Опитування
Як Ви оцінюєте наш сайт?



LiveInternet