головнановинипошукредакціяконтакти
пошук по сайту
Українознавство в системі вищої мистецької освіти XXI століття: історичні та методологічні імперативи
Автор: Горенко-Баранівська Лариса
кандидат мистецтвознавства, ст. наук. співр. відділу культорологічних досліджень ННДІУВІ

Українознавство в системі вищої мистецької освіти XXI століття: історичні  та  методологічні  імперативи

 Сучасний стан розвитку освіти необхідно розглядати, перш за все, як цілісний історико-культурний феномен, що розвивається, інтегрується та оновлюється. Модернізація системи освіти XXI ст. вимагає здійснення підготовки педагогічних та наукових кадрів у контексті особистісного розвитку на засадах гуманістично-культурологічного та українознавчого підходів. У зв’язку з цим важливим завданням вищої та середньої мистецької освіти є виховання громадянина України згідно з положеннями «Національної програми патріотичного виховання населення, формування здорового способу життя, зміцнення моральних засад суспільства», затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України № 1697 від 15.09.2008 р.
 В умовах незалежності України функціонування і розвиток мистецької освіти здійснюється на нових законодавчих і теоретико-методологічних засадах про освіту, що визначають принципи, стандарти надання освітніх послуг закладами освіти всіх типів та форм власності. Законодавче визначення національної політики в освіті забезпечують: Конституція України; закони «Про освіту» (у редакції 1996 р.), «Про професійно-технічну освіту» (1998 р.), «Про загальну середню освіту» (1999 р.), «Про позашкільну освіту» (2000 р.), «Про дошкільну освіту» (2001 р.), «Про вищу освіту» (2002 р.); міжнародні договори, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України; укази Президента України та постанови Кабінету Міністрів України з питань освіти; Державна національна програма «Освіта» («Україна XXI століття»), схвалена Першим з’їздом педагогічних працівників України (1992 р.) і затверджена Постановою Кабінету Міністрів України (1993 р.); Національна доктрина розвитку освіти України, схвалена Другим Всеукраїнським з’їздом працівників освіти (2001 р.) і затверджена Указом Президента України (2002 р.), а також похідні нормативні документи щодо управління галуззю, організації навчально-виховного процесу тощо [15, 7–8; 17, 20–34; 34, 237–249].
 Методологічну та теоретичну основу дослідження освіти, освітніх процесів та технологій становлять: філософські аспекти теорій мислення та пізнання (Ю.Валькман, С.Гогоцький, І.Зязюн, М.Козачинський, П.Любовський, П.Симонов, П.Флоренський); психолого-педагогічні ідеї розвитку творчої особистості (А.Андрєєв, М.Берхін, П.Блонський, Ю.Борєв, Л.Виготський, К.Горанов, Г.Єрмаш, Л.Левчук, О.Онищенко, О.Леонтьєв, В.Медушевський, В.Роменець, О.Тихомиров, В.Шинкарук); теоретичні концепції музичної педагогіки щодо інтерпретації творів мистецтва (М.Бахтін, А.Корженевський, О.Котляревська, В.Крицький, В.Москаленко, В.Шульгіна); теоретико-методичні положення фахової підготовки в галузі мистецької освіти (О.Ростовський, О.Рудницька, Г.Падалка, О.Полатайко, О.Щолокова). Особливої уваги в цьому контексті заслуговують українознавчі праці від Л.Барановича, Г.Кониського, І.Огієнка, Г.Сковороди, М.Грушевського, М.Драгоманова, М.Костомарова, С.Сірополко, М.Ханенка до новітніх теоретико-методологічних розробок Національного науково-дослідного інституту українознавства (ННДІУ), представлених у працях П.Кононенка, Т.Кононенка, В.Борисенко, Л.Горенко, С.Новосад, В.Лукашенка, А.Пономаренко, Г.Сазоненко, В.Сніжка, Л.Токаря, Т.Усатенко, Г.Філіпчука, О.Чиркова, В.Цимбалюка, О.Хоменка, В.Шевченка, В.Шляхової, В.Ятченка та багатьох інших [1, 141–144; 9, 73; 11, 40–44; 18, 8–27 ].
 Державна політика в галузі освіти відповідно до Конституції України визначається Верховною Радою України, Президентом України та реалізується органами державної виконавчої влади і органами місцевого самоврядування. Національна система освіти в Україні  включає такі основні складові: дошкільну освіту, загальну середню освіту, позашкільну освіту, професійно-технічну та художньо-естетичну освіту, вищу освіту, післядипломну освіту, аспірантуру, докторантуру, самоосвіту. Встановлено наступні освітні рівні: початкова загальна освіта, базова загальна середня освіта, повна загальна середня освіта, професійно-технічна та художньо-естетична освіта, неповна вища освіта, базова вища освіта, повна вища освіта. Відповідно до законодавства України виділено також освітньо-кваліфікаційні рівні: кваліфікований робітник, молодший спеціаліст, бакалавр, спеціаліст, магістр; науков...


Звернутися до повного тексту статті  |  Звернутися до версії для друку

Скачати файл в форматі PDF
Оцінка змісту статті:
Ваша суспільна належність:
Архів
Новини
Увага! Щоби дізнатися, які статті з'являться наступного тижня, натисни тут.
Опитування
Як Ви оцінюєте наш сайт?



LiveInternet