головнановинипошукредакціяконтакти
пошук по сайту
Секція IV. «Науково-світоглядні проблеми самопізнання українського народу»
Автор: Калакура Ярослав
доктор історичних наук, професор, провідний науковий співробітник відділу історичних та теоретико-методологічних проблем українознавства НДІУ.
Секція IV. «Науково-світоглядні проблеми самопізнання українського народу»

В обговоренні питань, включених до програми конференції, на засіданнях секції взяли участь 28 чоловік. З доповідями і повідомленнями виступили – 20 чол.
Тематично, за напрямками обговорення можна визначити такі проблеми:
а) торетико-методологічні та світоглядні проблеми українознавства;
б) іторичні, історіографічні та історіософські основи розвитку науки самопізнання;
в) стан та проблеми наукових досліджень за основними концентрами українознавства.
Серед проблем першого напрямку найбільше зацікавлення викликали доповіді, повідомлення та виступи в обговореннях з приводу посилення ролі українознавства як науки в розробленні теоретико-методологічних засад у вирішенні завдань сучасного розвитку України й українства і, в першу чергу, в духовній сфері.
Виступаючі особливо наголошували, що тепер, коли ведеться активний пошук шляхів та засобів виходу країни й спільноти із затяжної системної кризи, як ніколи раніше, необхідне активне включення в цей процес українознавчої науки і, зокрема, у сферах світоглядній, теоретико-методологічній, історіографічній та історіософській. Особливо ж у дослідженні та вивчені історичного досвіду попередників, у визначені принципів соціальної дії.
Це необхідно зробити тим настійніше і невідкладніше, бо цілому ряду концепцій, програм сучасного суспільного і державного розвитку відчутно невистачає фундаментальності, системності, наукової виваженості. Це переконливо засвідчив і хід підготовки до виборів Президента України, коли навіть для деяких кандидатів інтереси особи, нації і держави бачились не інакше, як явища антагоністичні. А в передвиборних програмах домінантними поставали політичні інтереси моменту, а не стратегічні питання розвитку спільноти. Особливо коли це стосувалося вибору напрямків, форм та засобів суспільного розвитку, зорієнтованості внутрішньої і зовнішньої політики держави, творення громадянського суспільства тощо.
Такий стан справ, на думку учасників роботи секції, вимагає від українознавців, в т.ч. науковців НДІУ МОН України, посилення досліджень саме в цих сферах знань, а від політичних, державних, громадських діячів розробки та прийняття на їх основі адекватних політичних та управлінських рішень, які б забезпечили не лише глибоке наукове осмислення та розроблення невідкладних проблем, а й впровадження їх результатів у галузі освіти, виховання, культури, суспільно-політичного життя.
В цьому контексті дуже слушними були думки, оцінки, висновки і пропозиції, які прозвучали у виступах докт. іст. наук, проф. Калакури Я.С. «Історична пам’ять як чинник самоідентифікації українців»; ад’юнкта національної академії Міністерства Оборони України Грицюка В.М. «Значення досліджень прадавньої історії України в самопізнанні українського народу»; докт. іст. наук. проф. Солдатенко В.Ф. «Революційні події 1917-1920 років в Україні: до методології наукового відтворення»; канд. іст. наук, доц. Токаря Л.К. «Зміст українознавства: системно-функціональний підхід до структурування знань»; докторанта Гомотюк О.Є. «Ідея соборності України в українознавчих дослідженнях на рубежі ХІХ-ХХ століть». Оригінальністю, новизною, інформаційною насиченістю був позначений виступ ст.. наукового співробітника Науково-дослідного центру квантової медицини «Відгук» Міністерства охорони здоров’я Носа В. «Національний розвиток з погляду квантової медицини».
 В той же час деякі доповіді включені до обговорення на секції, не відповідали заявленій проблематиці, носили суто інформаційний характер. При підведенні підсумків роботи на це зверталась увага.
Учасники роботи секції внесли такі пропозиції:
1. Звернутись від учасників конференції до Верховної Ради, Президента, Уряду України із заявою про недопустимість з наукової точки зору введення в Україні другої (третьої і т.д.) державної мови і подвійного громадянства, поскільки це суперечить природі етнонаціонального, національним інтересам.
2. Вважати, що українознавство все ще не набуло необхідного визнання і вияву при розробленні державної політики. Тому необхідно, щоб в Україні була розроблена і прийнята цільова державна програма «Українознавство».
3. Звернутись до Кабінету Міністрів України з проханням посилити контро...


Звернутися до повного тексту статті  |  Звернутися до версії для друку

Скачати файл в форматі PDF
Оцінка змісту статті:
Ваша суспільна належність:
Архів
Новини
Увага! Щоби дізнатися, які статті з'являться наступного тижня, натисни тут.
Опитування
Як Ви оцінюєте наш сайт?



LiveInternet