головнановинипошукредакціяконтакти
     Рік: 2009   Число: #4(33)
пошук по сайту
Методологічні засади та підходи до обрахунку людності Волині середини XVII століття
Автор: Ворончук Ірина
кандидат історичних наук, старший науковий співробітник відділу порівняльних досліджень НДІУ.

Методологічні засади та підходи до обрахунку людності Волині середини XVII століття

Серед важливих проблем української історіографії до сьогодні залишаються нерозв’язаними різноманітні питання народонаселення, в тому числі квантитативні обрахунки тогочасної людності, особливо достатистичного періоду. В той же час системне вивчення будь-якої країни, будь-якого суспільства не може обійтися без аналізу демографічних даних і явищ. Це стосується як Волині, так і інших українських земель XVI–XVII ст. Проблема насправді є дуже важливою, оскільки без народу найкрасивіший і найзручніший географічний простір не може називатись ні країною, ні державою, бо без людності немає ані країни, ані держави як такої. Автор теорії демотичного чинника в історичному процесі, наш співвітчизник М. Ковалевський, підкреслюючи важливість кількісних параметрів населення, зауважував, що на історичний процес рівною мірою впливають як зростання, так і зменшення населення [1, 2]. Аналогічної думки дотримуються також і представники французької школи «Анналів». Про важливість демографічних даних зазначав Ф.Бродель, який вважав чисельність населення «чудовим індикатором», котрий підбиває підсумок успіхів і невдач. «Якщо людей стає більше, відбувається і піднесення виробництва та обміну; розширюється хліборобство на перелогових, лісистих, болотянистих, гористих землях. Спостерігається зростання мануфактур, збільшення розмірів сіл і ще частіше – міст; зростають масштаби пересування людей» [2, 14–15].
 На жаль, маємо констатувати, що досі ми не знаємо дійсного числа української людності XVI–XVII cт. Існуючі обрахунки українського населення достатистичного періоду, тобто до XVIII ст., не відповідають реаліям. Автор даної статті зіткнулась з цією проблемою, працюючи над кандидатською дисертацією, присвяченою історії волинського селянства 1-ої половини XVII ст. Бажаючи показати чисельність селянської верстви в загальній масі населення, була звернута увага на абсолютну нерозробленість проблеми, відсутність серйозної наукової аргументації та підкріплення розрахунків різних дослідників  документальними джерелами та статистичними  даними.
 Це призвело до того, що на сьогодні існує декілька оцінок населення Волині середини XVII ст., котрі суттєво розходяться між собою, подекуди у 2–3 рази. Так, О. Яблоновський, обстоюючи теорію культурницької місії польської шляхти щодо українських земель, обраховував на Волині наприкінці XVI ст. 293.780 жителів [3, 73]. О. Баранович довів значно більшу заселеність Волині і обраховував чисельність її мешканців на 655 тис. на підставі подимного тарифу 1629 р. [4, 32–34]. М. Крикун обраховує населення Волині на 770 тис. [5, 80]. Таким чином, ми маємо три кількісні оцінки населення Волині, причому оцінка О. Яблоновського більше ніж у два рази менша за оцінку О. Барановича та майже у три рази менша за оцінку М. Крикуна. Така ситуація склалась внаслідок того, що дослідники у своїх обрахунках виходили з різних методологічних концепцій та методичних засад. Зокрема, О. Яблоновський виводив обрахунки на підставі поборових реєстрів, де виступають найрізноманітніші об’єкти обкладання: земельні наділи, рудні, млинові кола, окремі ремісничі спеціальності тощо. Сільську людність він обчислює на підставі загальної кількості земельних наділів – ланів за 1569 р., а також числа фільварків, сільських ремісників тощо, а міську – на підставі загальної суми шосу за 1578 р. [3, 55].  Його підходи викликали сумніви в О. Барановича, котрий відзначав недосконалість самого джерела, на підставі якого були зроблені підрахунки, тобто поборових реєстрів, бо, на його думку, величезне число об’єктів виключалось з оподаткування [4, 6–7]. Тому він використав інше джерело оподаткування, а саме – подимне 1629 р., оскільки, запроваджуючи цей податок, Конституція вального Варшавського сейму 1629 р. дуже чітко роз’яснювала, що об’єктом обкладання є будь-який житловий будинок, що підтверджується і джерельними матеріалами XVII ст. [4, 8–9]. Оцінюючи подимний тариф 1629 р. як джерело для обрахунку населення, О. Баранович зазначав його адекватність тогочасним реаліям: тоді як поборові реєстри виключали з оподаткування новоосаджену людність, погорільців, спустошені татарськими нападами поселення, то подимне мало братись «з сіл всіх, нових осад, слобід, воль» [4, 9].  Крім т...


Звернутися до повного тексту статті  |  Звернутися до версії для друку

Скачати файл в форматі PDF
Оцінка змісту статті:
Ваша суспільна належність:
Архів
Новини
Увага! Щоби дізнатися, які статті з'являться наступного тижня, натисни тут.
Опитування
Як Ви оцінюєте наш сайт?



LiveInternet