головнановинипошукредакціяконтакти
пошук по сайту
Українознавство як духовне осердя сучасної вищої освіти
Автор: Гомотюк Оксана
доктор історичних наук, завідувач кафедри документознавства, інформаційної діяльності та українознавства Тернопільського національного економічного університету

Українознавство як духовне осердя сучасної вищої освіти

Особлива увага до освіти в Україні спостерігалася завжди, оскільки ми маємо давні традиції освітніх установ Київської Русі та Галицько-Волинської держави, братських шкіл та Києво-Могилянської академії, Харківського, Київського, Львівського, Одеського, Чернівецького університетів, з одного боку, а з іншого – зростання ролі освіти у ХХІ ст., яке покликане будувати «економіку знань», недарма ж оголошене ЮНЕСКО століттям освіти.
Статус освіти завжди залежав від наявності чи відсутності власної держави. Становлення освіти незалежної України супроводжується труднощами як об’єктивного, так і суб’єктивного характеру, позбавляючись ідеологічних тягарів, переосмислюючи пройдений шлях та поступово інтегруючись у світовий та європейський простір. Сучасна вища школа, перейшовши рубіж між ХХ–ХХІ ст. у пошуках нових форм і методів організації навчального процесу, його модернізації, переживає імплементацію основних принципів Болонського процесу у пострадянський освітній простір. Модернізація освітнього простору пов’язана з утвердженням таких якісних параметрів, як гуманізація, гуманітаризація, фундаменталізація, інформатизація, безперервність, ефективність навчання. 
Сьогодні проблема полягає в тому, що поряд із вирішенням актуальних завдань освітянська громадськість повинна перешкодити втраті національних цінностей, національної гідності, традицій національної освіти. Модернізуючи освіту, не можна допустити, щоб вищі навчальні заклади опустилися до рівня суб’єктів ринкових відносин, що надають населенню освітні послуги. Система освіти повинна виконувати більш знакову місію – берегти і примножувати інтелектуальний, культурний, духовний  потенціал нації, формувати патріотизм, національну гордість.
Яка ж співмірність духовного розвитку й українознавства? Зазначимо, що серед різноманітних підходів, які існують у сучасній філософській, педагогічній, історичній та ін. галузях знань щодо визначення духовності, є такі, як когнітивний, аксіологічний, космологічний, теологічний, їх спрямування локалізується в усвідомленні людської сутності, визначенні формату стосунків людини з природою, суспільством, вищими силами, пізнанні моральних чеснот.
Українознавство повинно стати духовною основою вищої школи ХХІ ст., яке, за словами відомого французького інтелектуала А.Мальро, або буде століттям духовності, або ж його зовсім не буде. Якщо розібратися, то людина у своєму житті середньої тривалості – 600 тисяч годин – витрачає лише 200 тисяч на духовні потреби, а решту часу – на сон, їжу, обслуговування тіла, забезпечення здоров’я. Майже два роки іде на те, щоб додзвонитися до знайомих, і один рік – на пошук речей, які десь «запропастилися дома» [1, 8]. Духовність дає можливість нації розібратися в історії власної присутності у світі, переосмислювати загальнолюдський досвід у національну іпостась буття.
Саме українознавство як інтегрована система знань про українство покликане навчити збагнути Істину, Добро, Справедливість; формувати гуманістичний світогляд, побудований на повазі до особистості, вартості творчості, служіння нації і державі; оберігати релігійні цінності, духовно-моральні орієнтири; виховувати почуття особистої причетності до долі держави. Українознавство, одна із людиноцентричних наук сучасного суспільства, може протиставити реальні цінності українського народу тим, які пропагуються неукраїнським інформаційним простором.
Варто підкреслити, що покликання еліти, науки, освіти – сіяти зерна національної ідеї в душі мільйонів всіма засобами, у тому числі виховання, популяризації інформації тощо. «Чтобы развивать индивидуумы и нацию до идеала человека, мы должны отправляться от существующих индивидуальных и национальных признаков, иначе воспитание обращается именно во втискивание живых людей в форму пустого идеала, которое не может принести им ничего, кроме страдания», – зауважував свого часу М.Драгоманов [2, 448]. Як засвідчує аналіз сучасної наукової та публіцистичної літератури, до найбільш дискусійних теоретичних постулатів, безумовно, належить формулювання української національної ідеї. А дані соціологічного опитування інформують, що серед більшості населення відсутнє чітке усвідомлення і розуміння того, про що йдеться.
Ті країни, котрі знайшли в собі інтелектуальні сили чітко сф...


Звернутися до повного тексту статті  |  Звернутися до версії для друку

Скачати файл в форматі PDF
Оцінка змісту статті:
Ваша суспільна належність:
Архів
Новини
Увага! Щоби дізнатися, які статті з'являться наступного тижня, натисни тут.
Опитування
Як Ви оцінюєте наш сайт?



LiveInternet