головнановинипошукредакціяконтакти
пошук по сайту
Роль інноваційного українознавства в архітектоніці українського суспільства
Автор: Чешков Олександр
науковий співробітник відділу природи та психології етносу НДІУ.

Роль інноваційного українознавства в архітектоніці українського суспільства

Згідно з концепцією П.П.Кононенка [7, 11], завданням українознавства є не тільки відродження пам'яті історії, а й створення на ґрунті уроків минулого передумов для осмислення проблем сучасності та визначення перспектив і шляхів досягнення мети у майбутньому. При цьому українознавство є цілісною науковою системою знань, котра охоплює усі сфери буття в українському життєвому просторі.
Поняття "український життєвий простір" у цьому визначенні потребує адекватного розуміння. Оскільки феномен народу, етносу, нації формується і розвивається не лише у певних просторових (територіальних) межах, але й у системі координат "минуле-сучасне-прийдешнє", українознавство обіймає також і величезний український часовий простір, що простягається від часів індо-арійської давнини через сьогодення і далі занурюється у ще незнані обрії майбутнього.
Дехто вважає, що основне коло наукових інтересів українознавства міститься в історичних пластах минулого, лише подекуди піднімаючись до реалій сьогодення. На нашу думку, такий підхід є хибним, бо, аналізуючи минуле і досліджуючи сучасне, ми готуємо підґрунтя для проникнення у майбутнє, зрозуміло, не у фізичному розумінні, а проникнення у вигляді наукового передбачення, прогнозування, навіть більше того – як проектування, спрямування, формування. Розглядаючи українознавство під цим кутом зору, ми визначаємо його як інноваційне, оскільки його завданням стає встановлення тих пріоритетів і орієнтирів, які мають задавати напрям для суспільного та особистісного розвитку наступних поколінь.
Інновація (у прямому розумінні – нововведення) є основною формою цілеспрямованого розвитку. За формулюванням О.Пригожина [2, 25], вона являє собою таку у напрямлену зміну, котра вносить у середовище нові стабільні ознаки. Ці ознаки можуть бути і соціальними, і суто матеріальними, але завдяки їх змінам середовище набуває нових властивостей. Інакше кажучи, інновація є процесом створення нових якостей та їх використання.
Новації і традиції є тісно пов'язаними складовими суспільного розвитку. Традиція забезпечує стабільність, стійкість, послідовність, збереження і відтворення ідейних цінностей. У системі традицій закріплюється певне світосприйняття, культурний досвід, спосіб життя. Новація ж є головною ознакою творчості, поступу, розвитку загалом. Засилля традиціоналізму є загрозою інерції і застою; натомість, стрімкі новації несуть небезпеку хаосу і руйнації. Тому інноваційний шлях є запорукою гармонізації співвідношень між традицією і новацією, котра забезпечує суспільний прогрес.
На наш погляд, найбільш вдалим у сенсі цієї публікації є формулювання О.Мєшкова: „Інновація – це комплексний соціокультурний процес, що розвивається за певними об'єктивними законами, пов'язаними з історією і традиціями соціальних систем та здатний кардинально змінювати їх структуру"[3, 117]. Наукою також широко використовується термін „інноватика" – у сенсі методологія розробки та впровадження інновацій. А поняття „інноваційне суспільство" вживається поряд із такими поняттями, як „постіндустріальне суспільство" та „інформаційне суспільство".
Дослідження розвитку людських спільнот засвідчує, що пізнавальна стратегія мозку не піддається раптовим змінам і тому довгий час тримається свого, випрацюваного у просторі і часі, типу історико-соціальної "моделі світу" з певними культурними символами. Із плином часу ця модель перетворюється на архаїчну структуру, і ґенеза етносу потребує її зміни [4, 194]. Така зміна може відбуватися – і зазвичай відбувається – спонтанно, під домінуючим впливом чи то зовнішніх, чи внутрішніх збурюючих чинників, а її наслідки можуть виявитися негативними і навіть руйнівними. Входження етносу, нації у новий етап своєї ґенези обов'язково спонукує і зміну домінування певних психоетнічних засад, і глобальні зміни стратегії психічної поведінки [5, 200]. Сучасний стан розвитку людських спільнот цілком спроможний протиставити стихійним і непередбачуваним змінам уповні керований і свідомо у напрямлений інноваційний процес.
Виходячи з усього сказаного, можемо стверджувати, що об'єктом інноваційного українознавства має бути суспільне середовище з усіма його складовими – аж до особистостей включно. На інституційному рівні інноваційне українознавство повинно забезпечувати ...


Звернутися до повного тексту статті  |  Звернутися до версії для друку

Скачати файл в форматі PDF
Оцінка змісту статті:
Ваша суспільна належність:
Архів
Новини
Увага! Щоби дізнатися, які статті з'являться наступного тижня, натисни тут.
Опитування
Як Ви оцінюєте наш сайт?



LiveInternet